google-play Про проект Згода користувача Політика конфіденційності

Чи ставили вам колись діагноз ВСД?

Щербина Давид
Оригінал допису

Ще на 2 курсі універу я мріяв, що докопаюсь до суті і буду лікувати всд (я тоді ще не розумів що це), воно в принципі так і сталось, всд я лікую, ну майже.

Отже, якщо вам діагностували всд, це означає:

👉Усі обстеження в нормі і лікар не розуміє що з вами. Скоріш за все це щось не страшне, наприклад пацієнтам з головним болем напруги або мігреню часто ставлять всд досі, особливо дітям.

👉Ваші скарги психічні. Тобто, оскільки у нас не прийнято називати речі своїми іменами, депресивні, тривожні, панічні і тому подібні розлади – досі викликають стигму у суспільства. Значна частина пацієнтів питає – «як мені сказати про свій діагноз близьким?», «а що про мене подумають?», дехто просить «не ставити їх на облік», жах. Також соматичні (тілесні) скарги на фоні відсутності об‘єктивних на то причин називають соматоформним розладом, про нього був допис раніше. Таких психосоматоформних скарг існує безліч, наприклад: відчуття кому в горлі, болі в грудній клітці, оніміння в кінцівках, головокружіння, нудота, «туман в голові» і тд, продовжувати можна майже бескінечно.

👉Інший варіант – що ви здорові. Ви не уявляєте скільки людей приходять до лікарів тому, що їм щось «здається». Я часто пишу в діагнозі: «неврологічної патології не виявлено», інколи людям просто потрібно почути – що вони здорові. Дехто з лікарів просто не може відпустити пацієнта без діагнозу та лікування, тому пише всд і призначає обстеження. Це зазвичай тільки шкодить пацієнту, приведу приклад з яким часто стикаюсь я: у людини виникла перша в житті панічна атака 🫣 (панічні атаки виникають хоч раз в житті у 80% населення світу), він наляканий приходить до лікаря, і отримує мільйон аналізів та обстежень, замість простого пояснення – ти перевтомився, друже, іди відпочинь, це була па, так буває у всіх. Цей пошук хвороби тільки акцентує увагу пацієнта на тому, що він хворіє, що з ним щось не так, і лікарі не знають що саме, «а раптом це повториться», «а раптом я серйозно захворів», і через місяць таких думок пацієнт точно матиме панічний або генералізованний тривожний розлад і буде боятись виходити з дому…