Уреаплазма та мікоплазма: лікувати чи залишити в спокої? Відповідь лікаря - не та, яку ви очікуєте

Івасенко Леся
Оригінал допису

У близько 70% жінок ці мікроорганізми є частиною нормальної мікрофлори піхви (це так звана умовно-патогенна флора). Вони спокійно співіснують з організмом, не викликаючи жодного дискомфорту.

Коли антибіотики НЕ потрібні:

Якщо вас нічого не турбує (немає печіння, свербежу, нетипових виділень), а мікроскопічний мазок показує нормальну кількість лейкоцитів, лікувати «результат на папері» не треба. Призначення антибіотиків просто через виявлену бактерію в бланку знищить ваші корисні лактобактерії. Як наслідок - порушення мікробіому піхви та швидкий розвиток кандидозу (молочниці) або бактеріального вагінозу.

Коли лікування дійсно необхідне:

• Наявні клінічні симптоми запалення (підтверджені підвищеним рівнем лейкоцитів у мазку), але інші, більш агресивні збудники не виявлені.

• Підготовка до інвазивних процедур.

• Ускладнений анамнез. Є випадки невиношування вагітності або встановлений діагноз безпліддя (у таких випадках лікування проводиться для виключення будь-яких додаткових ризиків).

⚠️ Важливо не плутати:

Mycoplasma hominis та Mycoplasma genitalium - це різні речі.

Mycoplasma genitalium - це абсолютний патоген та повноцінна інфекція, що передається статевим шляхом (ІПСШ). Якщо ПЛР виявляє Mycoplasma genitalium, лікування призначається завжди, незалежно від наявності чи відсутності симптомів, і обов’язково для обох партнерів одночасно.