Аутоімунний гастрит (АІГ) - це хронічний запальний процес у дні та тілі шлунку, який призводить до виникнення атрофії в цих ділянках.
Причина виникнення - аутоіумнна реакція, що спрямована на парієтальні клітини шлнуку, які продукують соляну кислоту та внутрішній фактор Кастла.
Трошки теорії:
Внутрішній фактор Кастла необхідний для засвоєння вітаміну B12, а соляна кислота для денатурації білків, кислого середовища у шлунку, антибактеріальної дії шлункового соку, засвоєння заліза тощо.
Отож, які зміни розвиваються на тлі аутоімунного гастриту?
Дефіцит заліза: знижується поглинання неорганічного заліза через порушення відновлення трьохвалентного заліза та розщеплення залізо-білкових комплексів у результаті нестачі шлункової кислоти, зниження рівня аскорбінової кислоти.
Дефіцит вітаміну B12 спричинений не лише порушенням всмоктування через внутрішній фактор, якщо парієтальні клітини руйнуються, але й через втрату шлункової кислоти, яка необхідна для вивільнення вітаміну з їжі.
Хоча порушується засвоєння як заліза, так і вітаміну B12, дефіцит заліза буде виявлений раніше. Оскільки у жінок наявна менструальна крововтрата та вагітність, що є додатковим навантаження на обмін заліза.
Що важливо?
Пацієнти з АІГ не мають підвищеного ризику розвитку виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки. Але зниження кисотопродукції у шлунку призводить до уповільнення спорожнення шлунка, надмірного росту бактерій у тонкій кишці та збільшення частоти харчових токсикоінфекцій.
Отож, основним клінічним проявом аутоімунного гастриту є анемія, яка незалежно від етіології (В12/ залізодефіцит або їх поєднання) призводить до слабкості, швидкої втомлюваності, задишки, запаморочення, тахікардії, зниження когнітивних функцій.
Аутоімунний гастрит зачасту поєднується з іншими аутоімунними захворюваннями. Тобто він не є їх причиною, але може виявлятись паралельно. Досить поширнним є поєднання з аутоімунним тиреоїдитом.
Хоча кілька досліджень вивчали це питання, роль Helicobacter pylori в патогенезі залишається неясною.
Золотим стандартом діагностики є гастроскопія з окремо взятими біоптатами з антрального відділу та тіла шлунку.
Також використовують серологічні тести - аналіз крові на антитіла до парієтальних клітин шлунку та антитіла до внутрішнього фактору Кастла.
Чи свідчить наявність аутоімунного гастриту про 100% розвиток раку шлунку?
Ні. Але такі пацієнти завжди мають обговорювати індивідуальну тактику спостереження зі своїм лікуючим лікарем.
А лікувати треба?
Основа лікування корекція дефіциту заліза та В12. До перорального прийому препаратів пацієнти можуть бути не чутливі, тому використовуємо внутрішньом'язеве або внутрішньовенне введення.
Мирного неба та здоров'я! 💙💛
