Антипаразитарні комплекси: що стоїть за обіцянками «очищення»?

Белінська Євгенія
Оригінал допису

Нещодавно мені трапилась реклама антипаразитарної програми.

Посил для потенційних покупців простий і дуже знайомий: більшість хвороб спричинені паразитами, а отже достатньо «очистити організм». Тоді проблеми зі шлунком, печінкою, шкірою, алергіями та самопочуттям зникнуть. Причому і у дорослих, і у дітей.

Це зручна концепція. Вона дає одне універсальне пояснення та обіцяє просте рішення без діагностики й лікування. Саме тому такі програми активно продаються.

Що не так?

Перше і основне - відсутність діагнозу.

У паразитології:

- є конкретний збудник;

- метод підтвердження;

- препарат із доведеною ефективністю проти цього збудника.

Тут натомість:

- «паразити, бактерії, гриби» в одному кошику;

- «очищення органів і тканин» без механізму дії;

- універсальний засіб «від усього».

Нічого не викликає занепокоєння?

А тепер давайте розберемо окремі складники:

🔸 ПОЛИН (Artemisia)

■ Що заявляють?

Знищує глистів, бактерії, лямблії, трихомонади, хламідії, стафілокок, «очищує організм».

■ Що містить насправді?

Полин - це не одна активна речовина, а суміш біологічно активних компонентів, зокрема:

• гіркоти (у тому числі туйон);

• ефірні олії;

• терпени та сесквітерпенові лактони;

• флавоноїди.

Склад і концентрація цих речовин суттєво варіюють залежно від виду полину, умов вирощування, способу сушіння та подрібнення.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• деякі екстракти полину демонструють антипаразитарну активність in vitro - тобто поза живим організмом;

• ці дані не можна напряму переносити на лікування людей;

• клінічних доказів ефективності полину проти гельмінтів або лямблій у людей немає.

■ Варто знати:

• полин як рослинна сировина не містить стабільної та прогнозованої кількості артемізиніну;

• терапевтичний ефект будь-якої речовини залежить від лікарської форми та контрольованої дози;

• порошок рослини не є стандартизованим лікарським препаратом.

■ Ризики:

• подразнення слизової оболонки шлунка;

• загострення гастриту та ГЕРХ;

• нейротоксична дія туйону при тривалому або неконтрольованому вживанні.

🔸 Пижмо (Tanacetum vulgare)

■ Що заявляють?

Глистогінна, антибактеріальна дія, «очищення організму».

■ Що містить насправді?

Пижмо містить:

• ефірні олії;

• туйон (у значних концентраціях);

• флавоноїди та гіркоти.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• історично пижмо використовували як глистогінний засіб;

• у сучасних клінічних рекомендаціях для лікування паразитозів не використовується;

• доказів ефективності й безпеки при застосуванні у людей немає.

■ Варто знати:

• туйон має вузьке терапевтичне вікно - тобто різниця між дозою, яка може дати позитивний ефект і дозою, яка вже викликає токсичні реакції, дуже мала:

• відсутні стандартизовані дози - не зрозуміло, яка доза є лікувальною для людини;

• ризик токсичності перевищує потенційну користь.

■ Ризики:

• нейротоксичність;

• нудота, блювання;

• судоми при передозуванні.

🔸 СОЛОДКА (Glycyrrhiza glabra)

■ Що заявляють?

Протизапальна дія, «відновлення слизової», допомога при інтоксикаціях.

■ Що містить насправді?

• гліциризин;

• флавоноїди;

• сапоніни.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• гліциризин має протизапальні властивості;

• не має антипаразитарної дії;

• не лікує інфекційні захворювання.

■ Варто знати:

• солодка не впливає на причину паразитозів;

• її дія симптоматична і не специфічна;

• тривале застосування потребує обережності.

■ Ризики:

• затримка натрію і води;

• підвищення артеріального тиску;

• гіпокаліємія (порушення серцевого ритму, м'язова слабкість).

🔸 ЛЕПЕХА (аїр болотний, Acorus calamus)

■ Що заявляють?

Спазмолітична, протизапальна дія, «дезінфекція ШКТ», допомога при паразитах.

■ Що містить насправді?

• ефірні олії;

• β-азарон;

• гіркоти.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• клінічних досліджень, які б підтверджували ефективність при паразитозах у людей, немає;

• у сучасних клінічних протоколах не використовується.

■ Варто знати:

• β-азарон вважається потенційно канцерогенним;

• безпечні та ефективні дози не визначені;

• користь не має доведеної переваги над ризиками.

■ Ризики:

• подразнення слизової оболонки ШКТ;

• токсичний вплив при тривалому або неконтрольованому прийомі.

🔸 ГВОЗДИКА (Syzygium aromaticum)

■ Що заявляють?

Потужна антисептична дія, «підсилює антипаразитарний ефект інших компонентів».

■ Що містить насправді?

• евгенол;

• ефірні олії;

• дубильні речовини.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• евгенол має антисептичні властивості при місцевому застосуванні;

• доказів ефективності перорального прийому гвоздики для лікування паразитозів немає;

• твердження про «підсилення» інших компонентів не має фармакологічного обґрунтування.

■ Варто знати:

• антисептична дія in vitro не дорівнює лікувальному ефекту в організмі;

• механізм системної антипаразитарної дії не доведений.

■ Ризики:

• подразнення слизової;

• нудота, біль у шлунку;

• можливі алергічні реакції.

🔸 ГАРБУЗОВЕ НАСІННЯ / гарбузовий шрот (Cucurbita pepo)

■ Що заявляють?

Натуральний глистогінний засіб.

■ Що містить насправді?

• кукурбітацин;

• жирні кислоти;

• клітковину.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• кукурбітацин досліджувався як речовина з потенційною антигельмінтною активністю;

• клінічний ефект можливий лише при великих дозах і щодо обмеженого спектра паразитів;

• не є альтернативою протипаразитарним препаратам.

■ Варто знати:

• ефективні дози в БАДах не стандартизовані;

• дія, якщо і є, не універсальна.

■ Ризики:

• здуття;

• посилення симптомів при функціональних розладах кишківника.

🔸 РОЗТОРОПША (Silybum marianum)

■ Що заявляють?

«Очищення», «детоксикація» печінки після загибелі паразитів.

■ Що містить насправді?

• силімарин (флаволігнани);

• антиоксидантні сполуки.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• силімарин досліджувався як гепатопротектор при окремих станах;

• на сьогодні немає жодного препарату на основі силімарину, який входив би до міжнародних клінічних рекомендацій як стандарт лікування;

• молекула вважається перспективною та активно досліджується, але наявних доказів недостатньо для рутинного застосування;

• не має антипаразитарної дії;

• не «очищує» печінку від токсинів.

■ Варто знати:

• печінка не потребує «детокс-програм» для виконання своєї функції;

• розторопша не впливає на причину паразитозу

■ Ризики:

• диспепсія;

• алергічні реакції.

🔸 ЕКСТРАКТ ЧАСНИКУ (Allium sativum)

■ Що заявляють?

- антипаразитарна;

- антибактеріальна;

- протигрибкова дія;

- «підтримка імунітету».

■ Що містить насправді?

• аліцин (нестабільна сполука);

• сірковмісні сполуки;

• ефірні олії.

■ Що відомо з точки зору доказової медицини?

• аліцин та інші сполуки часнику демонструють антибактеріальну й протигрибкову активність in vitro;

• клінічних доказів ефективності часнику або його екстрактів для лікування паразитозів у людей немає;

• жоден препарат на основі часнику не входить у міжнародні рекомендації з лікування паразитарних інфекцій.

■ Варто знати:

• аліцин нестабільний і швидко руйнується, тому вміст активної речовини в БАДах непередбачуваний;

• «антибактеріальна дія» не дорівнює лікуванню паразитарних захворювань;

• екстракти часнику не замінюють цільову протипаразитарну терапію.

■ Ризики:

• подразнення слизової шлунка;

• загострення гастриту та ГЕРХ;

• взаємодія з антикоагулянтами (підвищення ризику кровотеч);

• неприємні диспепсичні симптоми.

🔸 СОРБЕНТИ ТА «ДЕТОКС-КОМПОНЕНТИ»

■ Що заявляють?

Зв'язування токсинів, які нібито виділяють паразити.

■ Що насправді відомо?

• паразити не виділяють специфічних токсинів, які потрібно «виводити» сорбентами;

• сорбенти не лікують інфекційні захворювання;

• їх дія не пов’язана з ерадикацією збудника.

■ Варто знати:

• сорбенти можуть знижувати всмоктування ліків;

• при тривалому застосуванні часто провокують закреп.

■ Ризики:

• погіршення моторики кишківника;

• зменшення ефекту від супутньої терапії (якщо приймаєте ліки з приводу інших хвороб чи станів).

🔸 Антипаразитарні комплекси створюють ілюзію лікування без діагнозу. Вони не мають доведеної ефективності, не входять у клінічні рекомендації та можуть бути небезпечними.

У паразитології не існує універсальних схем «від усього». Є конкретний збудник, метод його підтвердження і препарат із доведеною ефективністю.

Перед черговою «профілактикою» має сенс зупинитися і поставити собі питання: що я приймаю і чи справді це безпечно?

❤️

З турботою про ваш ШКТ, @dr.belinska