🟠 Депресію спостерігають щонайменше у 30-40% людей, що пережили інсульт, а постінсультна депресія (ПІД), як відомо, уповільнює відновлення втрачених внаслідок інсульту функцій.
У систематичному огляді / мета-аналізі 77 досліджень (після інсульту) повідомлено середню поширеність депресії ≈ 27% в довільний час після інсульту.
У дослідженні, орієнтованому на молодих дорослих (18-55 р.), поширеність ПІД склала ≈ 31% для депресивних симптомів.
Більшість випадків ПІД починаються у перші 3 місяці після інсульту.
🟠 Тобто, приблизно 1 з 4-5 осіб після інсульту розвиває депресію;
Цей ризик варіює залежно від методу оцінки, часу після інсульту, належності до госпіталізованих чи амбулаторних.
Важливо оцінювати депресію вже в ранньому періоді (перші 3 місяці) після інсульту.
🟠 Постінсультна депресія (ПІД)
має спільні риси з депресивними розладами в загальній популяції, але також специфічні клінічні особливості, зумовлені цереброваскулярним ураженням, когнітивним дефіцитом та нейробіологічними змінами.
🟠 Основні симптоми ПІД:
✔️ пригнічений настрій;
✔️ ангедонія (втрата задоволення);
✔️ втомлюваність, адинамія;
✔️ порушення сну (частіше фрагментований сон, ранні пробудження);
✔️ зниження апетиту/ваги;
✔️ почуття безнадії, безпорадності;
✔️ суїцидальні думки;
✔️ когнітивні симптоми: зниження концентрації, сповільнене мислення;
✔️ тривожність.
Часті супутні нейробіологічні/ неврологічні прояви:
✔️ апатія, зниження ініціативи;
✔️ емоційна лабільність;
✔️ уповільнення психомоторики;
✔️ іпохондричні скарги;
✔️ підвищена дратівливість;
✔️ соціальна ізоляція.
🟠 Виклики в діагностиці для лікарів:
✔️ Перекриття симптомів з наслідками інсульту (втома, уповільнення, апатія).
✔️ Афазія, обмеження комунікації → труднощі оцінки настрою.
✔️ Когнітивний дефіцит → складність оцінки суб’єктивних переживань.
✔️ Соматичні симптоми (сон, апетит, енергія) можуть мати змішане походження.
✔️ Ігнорування депресії клініцистами через фокус на неврологічному відновленні.
✔️ Алекситимія після інсульту → пацієнт не описує емоційні зміни.
🟠 Особливості лікування
Вчасний початок фармакотерапії постінсультної депресії є критично важливим, оскільки сама депресія підвищує ризик повторного інсульту.
Лікування має призначатися виважено й професійно:
✔️ з ретельним аналізом користі та ризиків,
✔️ уважним підбором препарату,
✔️ врахуванням супутньої патології й можливих лікарських взаємодій,
щоб мінімізувати небажані наслідки та забезпечити максимальну ефективність і безпеку терапії.
🟠 ЛІКУВАННЯ
Лікування має бути мультидисциплінарним і комплексним:
✔️ психіатр + невролог + реабілітолог + сім’я.
✔️ Нейрореабілітація + психотерапія + фармакотерапія
Рання діагностика та лікування покращують відновлення, когніцію та функціональні результати реабілітації.
Антидепресанти можуть зменшувати депресивну симптоматику та таким чином сприяти швидшій реабілітації.
🟠 ЛІКУВАННЯ. Фармакотерапія ПІД:
✔️ СІЗЗС як терапія першої лінії (серотонінергічні механізми + безпека).
✔️ Дозування частіше починають з мінімальних через чутливість пацієнтів.
Обережність:
✔️ ризик гіпонатріємії;
✔️ взаємодії з антикоагулянтами (варфарин - ↑ ризик кровотеч);
✔️ ризик падінь (ортостатичний колапс);
✔️ контроль артеріального тиску (наприклад, венлафаксин може підвищувати АТ).
🟠 Більш детально про лікування постінсультної депресії ми розберемо на моєму курсі «Антидепресанти: від бази до практики».
Ви отримаєте системні знання про вибір препарату, безпеку, взаємодії, тактику титрації та ведення складних клінічних випадків.
Реєстрація ще відкрита - посилання в шапці профілю.
