Людина з аутизмом може чути й інтерпретувати інформацію інакше, ніж нейротипові люди. Не тому, що вона «не розуміє», «чіпляється до слів» чи «ускладнює», а тому що її мозок може сприймати мовлення більш буквально, точно й конкретно. Там, де для одних є підтекст, натяк або соціальна умовність, для іншої людини може бути невизначеність, плутанина або потреба в прямому поясненні.
🔸 “Ми якось домовимось”
→ конкретного плану немає, але я очікую, що тебе це не тривожитиме.
🔸 “Ну ти ж мав/мала здогадатися”
→ я очікував, що ти прочитаєш підтекст, якого я не озвучив.
🔸 “Це просто small talk”
→ ми говоримо не для обміну інформацією, а для підтримання соціального ритуалу.
🔸 “Просто розслабся”
→ перестань демонструвати напруження, бо нам від нього некомфортно.
🔸 “Ти занадто прямолінійний/ прямолінійна”
→ твоя чесність звучить для нас різкіше, ніж наші непрямі натяки.
🔸 “Не треба все пояснювати”
→ нам достатньо загального враження, а не повної логічної структури.
🔸 “Ти перебільшуєш”
→ я не відчуваю цього так інтенсивно, тому сумніваюся у твоєму досвіді.
🔸 “Не будь таким серйозним”
→ твоя щирість і точність порушують наш неформальний сценарій.
🔸 “Просто будь собою”
→ але тільки в межах соціально прийнятної версії себе.
🔸 “Будь простішим”
→ приглуши свою особистість, щоб нам було комфортніше.
🔸 “Не сприймай буквально”
→ ми самі не говоримо те, що маємо на увазі
