🔸 Патологічне почуття провини - одна з найтоксичніших речей, які можуть жити всередині людини.
І сьогодні я хочу написати не про ту провину, яка виникає тоді, коли ми справді зробили щось погане,не про здорове усвідомлення власної відповідальності. Патологічне почуття провини - це провина без реальної вини. Вона змушує вас просити вибачення за власні емоції. Відчувати себе «не такою» за те як ви чуєтесь і поводитесь. Пояснювати кожне своє рішення. Відчувати сором за власні потреби. Думати, що ви когось образили, навіть коли просто виставили межі.
🔸 Дуже часто вона формується не за один день. Вона народжується в тривалих хронічних аб’юзивних стосунках, вихованні, у середовищі, де людину системно змушували сумніватися в собі. Її формування-це тривалий системний процес через мікродії,постійні необґрунтовані претензії,реакції на те, що ви сказали, як сказали, що відчули, чого захотіли. Через атмосферу, де вам роками транслювали «з тобою щось не так» або ж намагались перекладати на вас відповідальність за негативні наслідки (наприклад,коли мати за свій поганий настрій звинувачує дитину ,яка нібито щось не так зробила ,хоча причиною цього була інша ситуація).
🔸 І якщо поруч не було достатньо підтримки, валідації, внутрішньої опори чи здорової самооцінки - ця провина поступово проростає всередину. Настільки глибоко, що з часом людина починає відчувати відповідальність навіть за чужі емоції, чужий дискомфорт і чужу агресію. Патологічна провина діє як отрута: вона знищує впевненість у собі, виснажує психіку, впливає на настрій, стосунки, самооцінку, ваш потенціал і здатність жити своє життя вільно.
🔸 Один із найважливіших інсайтів, який я нещодавно для себе усвідомила: основними ліками від патологічної провини є самоспівчуття.
Не самокритика чи самоаналіз,не «зібратися до купи».
А саме самоспівчуття.
🔸 Зцілення починається в момент, коли ви вперше усвідомлюєте ,що ця провина не є ок,і вона не про вас.
І далі, дуже повільно, ви починаєте вчитися ставитися до себе інакше: говорити до себе так, як говорили б до людини, яку любите. Підтримувати себе, а не добивати. Обіймати себе замість внутрішнього покарання.
🔸 Це довгий процес.
Іноді до усвідомлення того, що вашої вини не було, люди йдуть десятки років.
Але усвідомлення - це вже початок А далі відбувається магія,бо інакше це відчуття полегшення я не можу
назвати.
🔸 Пам'ятайте - те, що ви відчуваєте провину, ще не означає, що ви справді винні.
Обіймаю кожного, кому це знайоме
