Цим дописом офіційно розпочинаю цикл публікацій на тему аутизму у дорослих на свої сторінці,і в свою чергу підтримую популяризацію теми РАС (розлад спектру аутизму) у дорослих на теренах українського інстаграму.
Тема аутизму доволі непроста,але вивчена і популярна у розрізі дитячого віку ,та про дорослих нам поки що відомо значно менше,що й ускладнює навчання,діагностику,втручання,і в принципі пошук якісної інформації.
Загальновизнано, що потреба в увазі до аутизму у дорослих зростає, і дослідники продовжують її активно вивчати.
Я черпаю дані з різних зарубіжних джерел ,зокрема,підручників (),тому буде багато посилань,статистики,і часом термінології.
Для початку кілька загальних розʼяснень:
У 2013 році Американська психіатрична асоціація змінила термін «аутизм» на розлад спектру аутизму,відтоді РАС є загальним терміном, який охоплює різні рівні (спектри) аутизму.
Аутизм - це розлад нейророзвитку,стан з яким народжується людина,і він супроводжує її протягом життя. Отже, діти з РАС, виростаючи стають дорослими з РАС. Розлад може залишатися проблемою протягом життя та впливати на дорослих у різних сферах їхнього життя, таких як робота, соціальні відносини та самостійне життя.
Чи може РАС бути непоміченим/не виявленим в дитинстві?-так.
Чи може РАС бути вперше діагностований в дорослому віці ? - так.
Як би це не дивно для розладу, який вражає людей з раннього віку, значна кількість людей із вискофункціональним РАС досягають дорослого віку, навіть не маючи правильного діагнозу.
У описовому дослідженні Geurts і Jansen (2011), 105 дорослих віком від 18 до 64 років, які щойно отримали свій перший діагноз РАС,було виявлено,що 37 % з них були направлені на спеціалізовану оцінку психічного здоров’я через скарги, пов’язані з настроєм або тривогою, ще 26 % були направлені через труднощі соціалізації. Отже,це дає розуміння про те,що дорослі,яким був встановлений РАС зверталися до психіатра зі скаргами на інші стани психічного здоровʼя.
ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ ДОРОСЛИХ (ДІАГНОСТОВАНИХ ВЖЕ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ) 3 РАС МАЄ ФЕНОТИП ВФА (високофункціонального аутизму)/синдрому Аспергера (Lehnhardt та ін. 2012; Brugha та ін. 2011).
Хоча згідно останньої класифікації ДСМ-5 ми вже не виокремлюємо діагноз ВФА - це все відноситься до спектру аутизму.
Кілька пояснень, чому РАС залишається недіагностованим до повноліття:
• Діагностичні критерії РАС були набагато суворішими два-три десятиліття тому, у той час, коли діагнози РАС та їх сумісність із широким діапазоном рівнів інтелекту також не були широко відомі (Geurts and Jansen 2011).
• супутня психіатрична патологія часто затьмарює основний РАС і відволікає клініцистів, які здебільшого не знайомі з діагнозами РАС, від основного розладу розвитку (Nylander and Gillberg 2001).
• недооцінка симптомів в дитячому віці
• деякі дорослі можуть виявити ознаки аутизму лише у дорослому віці через збільшення кількості стресорів, соціальних ситуацій, які вимагають більшої адаптації та взаємодії з іншими.
• особи з РАС, які залишалися недіагностованими до зрілого віку, навчилися якимось чином компенсувати свій аутичний дефіцит за допомогою імітаційного навчання (Lehnhardt et al. 2012).
Припускають, що під час зростання вони поступово засвоїли формальним, явним чином неявні правила, які регулюють соціальні взаємодії, що дозволяє їм адекватно мати справу з соціальними ситуаціями, якщо вони розгортаються передбачуваним і звичайним способом (Лай і Барон-Коен 2015; Тобін та ін. 2014).
• у дослідженнях про те, як дорослі з РАС справлялися зі своїм розладом, вони часто повідомляли, що з часом навчилися свідомо приховувати свої симптоми та характеристики, розвиваючи щось на кшталт фальшивого «Я», яке намагаються представити.
У соціальному контексті це також означає, що ці особи повинні володіти необхідною когнітивною здатністю для досягнення такого навчання/імітації, що вказує на те, що особи PAC, вперше діагностованим у зрілому віці, зазвичай мають рівень інтелекту від нормального до вище середнього. (Lehnhardt et al. 2011; Marriage et al. 2009; Cederlund and Gillberg 2004; Hofvander et al. 2009; Engstrom et al. 2003).
Завдяки збільшенню уваги до РАС та покращенню діагностичних методів, все більше дорослих отримують вірний діагноз.
Отже, встановлення РАС у дорослому віці є рідшим, ніж у дитинстві, але зростаюча увага до цього питання сприяє більш вчасному виявленню та підтримці дорослих з аутизмом.
У коментарях голосуйте про що написати наступний допис: клінічні прояви чи діагностика?
