Великий депресивний розлад vs післяпологова депресія
Діагноз та його підвид? Чи два окремі стани?
Післяпологова депресія (ППД) - катастрофа для матері, дитини й оточення. За різними даними, від 10 до 20% породіль стикаються з цим діагнозом, який проте:
📌досі страшенно стигматизований, бо «ти мама, радій!» «ти маєш бути щаслива» (і навіть якщо нижче пояса тебе розірвало на свастику)
📌досі не отримує належного лікування, бо упередження, що ГВ перешкода для будь-якого медикаменту існує, а інші методи не проговорені та не поширені достатньо
📌досі знецінюється, попри те, що суїцидальність, повʼязана з перинатальними психічними розладами, і також з депресією, є основною причиною материнською смертності протягом року після пологів
Але сьогодні не про те.
Сьогодні я пропоную поглянути на ще один доказ, чому депресія - не просто бажання чи лінь матері не турбуватись про дитину, а післяпологова депресія й зовсім, певно, крокує до окремого діагнозу.
Принаймні, я на це сподіваюсь.
*За DSM-5-TR, депресивний розлад з початком у перинатальному періоді - той, що розпочався в часі вагітності або протягом 4 тижнів після пологів.
Забігаючи наперед, скажу, що ризик ППД тримається ще багато місяців після пологів і це потребує спостереження.
🔸Додаткові фактори ризику.
Репродуктивні та перинатальні фактори важливі для виникнення ППД, серед них:
• юний вік породілі та перша вагітність
• тип пологів та їх ускладнення (ургентний КС, травматичні пологи)
• ускладнення вагітності
• розлади настрою, поєднані з менструальним циклом (гормональні перепади - не міф, але не однозначна спрощена причина «емоцій» жінки)
🔸Додаткові негативні наслідки:
• вплив на зв'язок мами й малюка
• вплив на когнітивний та емоційний розвиток немовляти, у тому числі на ризик тривожних та депресивних розладів у дитячому віці
• розширення нанесеної шкоди - ризик не тільки самоушкодження чи самогубства, а й інфантициду 😔
🔸Окремі патофізіологічні механізми.
Отут якраз мова йтиме про гормони та нейростероїди.
Досить прицільно досліджується тема нейростероїдів, а саме аллопрегнанолону на розвиток післяпологової депресії. Ця речовина утворюється з прогестерону, підвищується під вас вагітності, а також стимулює більше утворення ГАМК-А рецепторів, з якими взаємодіє.
Після пологів рівень аллопрегнанолону знижується, а також залишає по собі масу незадіяних ГАМК-А рецепторів, що може стати причиною маніфесту ППД.
🔸Щоб довести, що це не просто голосівна гіпотеза:
FDA вже затвердило 2 аналоги аллопрегнанолону - брексанолон (внутрішньовенно) й зуранолон (перорально), що модулюють ті самі рецептори.
Показ - лікування саме післяпологової депресії.
Істинно спасіння для тяжких випадків.
Як на мене, це хороші в майбутньому докази для того, щоб розглядати післяпологову депресію, як щось більше, ніж просто специфікатор до ВДР.
Але це чисто мої роздуми)
А ви що скажете, колеги?
