Дитина, 3 роки. Чотири дні турбує нежить та помірний кашель. Температура підвищується до 38 градусів та легко контролюється жарознижувальними препаратами. Батьки приходять з дитиною на прийом до лікаря зранку четвертого дня хвороби, щоб перевірити, чи все добре. Лікар оглядає дитину, прослуховує її за допомогою стетоскопа і каже, що нічого страшного в легенях не чує. Рекомендує симптоматичне лікування та спостереження ще протягом 2 діб.
Увечері дитині стає гірше: вона стає млявою, з’являється озноб, температура підвищується до 39,5 градусів. Кашель різко посилюється, стає сухим. Батьки помічають більш часте й утруднене дихання. Дитину везуть до найближчої лікарні у приймальне відділення, де роблять рентгенографію легень, на якій виявляють ознаки пневмонії. Після чергової повчальної проповіді “Куди ви, бл..ть, дивилися?” та “Хто вас, бл..ть, слухав?”, дитині призначають внутрішньовенний цефтріаксон і кладуть у лікарню. Знайома ситуація? Хто винен? А чи є винні?
У розумінні звичайних людей, щоб виключити у дитини пневмонію (як найстрашніше, що може статись на фоні ГРЗ), достатньо просто з криком “НАМ ТІЛЬКИ ПОСЛУХАТИ!” прорватися через чергу біля кабінету лікаря, швидко задерти дитячу футболку і просто почекати 2 хвилини, поки той поводить своїм стетоскопом по грудній клітці. Магічне “послухати” має не просто з точністю рентгена виявити пневмонію — воно повинне ще й зробити це заздалегідь, бажано за тиждень наперед.
І так, оскільки це непорозуміння дуже часто призводить до нашого вищеописаного прикладу, я хотів би вам трохи розповісти про ефективність “прослуховування” (аускультації) у діагностиці пневмонії та екстрасенсорні здібності (тобто їх відсутність) лікарів.
Почнемо з хорошого. Стетоскоп коштує недорого (точно дешевше за рентгенапарат), має малий розмір, стально виглядає і ним можна оглянути грудну клітку пацієнта в будь-який момент. Так, стетоскоп дуже допомагає в багатьох ситуаціях!
Він має високу чутливість у виявленні “візингу” (вірус-індуковані бронхообструкції, бронхіальна астма, ХОЗЛ), і так — іноді дійсно допомагає виявити пневмонію.
А тепер — дві погані новини:
✅ Аускультація має чутливість в середньому ~30% і специфічність ~80% у діагностиці пневмонії.
Тобто, якщо використовувати ТІЛЬКИ аускультацію, без збору анамнезу, загального огляду, УЗД чи рентгену — ми пропускаємо 2/3 всіх пневмоній.
Для порівняння: чутливість УЗД-методу — ~90%, а рентгена (в умілих руках) — ще вища.
✅ Аускультація (та навіть УЗД чи рентген) не можуть виявити пневмонію, якої ще НЕМАЄ, але яка з’явиться завтра. Неможливо “прослухати” те, чого ще не існує! Так, пневмонія, як і отит або риносинусит, можуть виникнути на 3, 4 або 5 день хвороби — буквально за кілька годин.
Ось ви зранку пішли від лікаря з відносно здоровою дитиною — а ввечері різко стає гірше, і вас уже матюкають у стаціонарі за те, в чому ніхто не винен.
Саме тому нагадаю: спочатку збір анамнезу, огляд, потім додаткові методи обстеження.
Тільки в такому порядку — і не треба його порушувати. Якщо після збору анамнезу та огляду лікар упевнений, що все ОК — тоді можна йти додому й спостерігати за "червоними прапорцями". Якщо лікар бачить явну пневмонію — одразу призначає антибіотик. Якщо є сумніви — тоді УЗД або рентген.
Не треба шукати винних у тому, що в дитини виникло ускладнення, на яке ви не можете вплинути від слова "зовсім".
Є лише одна профілактика — вакцинація проти пневмококу та гемофільної палички. Вона доведено знижує ймовірність пневмонії та інших бактеріальних ускладнень (ви ж їх зробили, правильно?).
Як знизити ризик пропустити ускладнення?
• ✅ Вакцинація.
• ✅ Знайдіть лікаря, якому ви довіряєте, і обговоріть з ним "червоні прапорці" бактеріальних ускладнень. Їх небагато, і вони легко спостерігаються.
• ✅ Звертайтесь на повторний огляд при появі “червоних прапорців”, або просто видужуйте вдома за їх відсутності.
• ❌ Не надійтесь лише на чарівне “послухати” — так ви тільки наробите собі проблем і ще лікаря підставите.
