Всі хто не чув нічого про антидепресанти, апріорі думають, що вони викликають залежність – це міф і не має ніякого відношення до реальності.
– “сусідка Галина приймає АД 7 років, і не може ніяк кинути”
– “то мені тепер приймати їх все життя?”
“Підсісти” на антидепресанти – НЕМОЖЛИВО!
На відміну від, наприклад, транквілізаторів, таких як Ксанакс (з яким раніше було багато проблем до появи і розповсюдження СІЗЗС, перш за все Прозаку) – антидепресанти НЕ викликають залежності.
Пацієнти, які лікуються антидепресантами НЕ вбачають в цих препаратах сенс свого життя, НЕ нарощують безконтрольно дозування і НЕ отримують від ліків задоволення чи ейфорію. Окрім того, після відміни препарату ніхто НЕ штурмує аптеки в черзі за порцією нових таблеток.
Хоча після припинення прийому антидепресантів іноді буває синдром відміни (зазвичай якщо дуже різко кинути), проте він і близько не стоїть ні в якому порівнянні з тим абстинентним синдромом який буває після відміни опіатів чи інших наркотичних речовин. Про синдром відміни від ад вже готую наступний детальний допис.
Якщо ваші знайомі не можуть кинути прийом антидепресанту, в більшості випадків це означає що проблема не в синдромі відміни і не в залежності, а в поверненні депресії чи тривоги після відміни, і це не є виною препарату, просто без нього людині знову погано і настає рецидив.
Причин для рецидиву буває багато, наприклад, недостатній час лікування, недостатнє дозування препарату, недостатня ремісія, відсутність роботи з психотерапевтом, продовження уникаючої поведінки, наявність в житті постійних травмуючих обставин і тд. Проте – це не має ніякого відношення до залежності.
