Ваші коментарі як окремий вид мистецтва.
Хочу зібрати колись підбірку та все не знаходжу часу.
Особливо схильні лити бруд в коментарях люди, які мені в батьки годяться, не всім дано дорости до власного віку.
Ми періодично жартуєчи з психологами та психіатрами згадуємо скільки у кого було ПА в житті😱. У мене, наприклад, дві – це ті що я точно пам’ятаю, ще в студентські роки правда, але з усіма спецефектами – сильний страх, озноб, тахікардія, відчуття що впаду та ін. В розлад це не переросло, бо зрозумів що то ПА одразу і не почав з ними боротись.
👆Панічні атаки, інколи, можуть статись у всіх. У вас. У мене. У вашого акредитованого когнітивно-поведінкового психотерапевта, і навіть у тих американських професорів, які нам пишуть протоколи лікування психічних хвороб. Одиничні ПА – це не захворювання.
Важливо чітко усвідомити: ми не лікуємо самі панічні атаки.
Ми працюємо з тим, що їх підтримує і розкручує:
✅з катастрофічними думками,
✅з униканням,
✅зі страхом перед самим нападом,
✅зі страхом за здоров’я і життя.
👆Саме ці думки й поведінка і є основою панічного розладу.
Коли катастрофізація зникає, коли зникає боротьба з атакою і страх перед нею, коли ви по-справжньому приймаєте той факт, що панічна атака — це неприємно, важко, але абсолютно не небезпечно і перестаєте чинити опір панічним атакам — тоді вони втрачають паливо.
🫶Ще одне. Період напіврозпаду адреналіну який викидається в кров при ПА ≈ 2-3хв.
Якщо ви не будете міряти тиск, дзвонити в шкидку і вірити, що зараз помрете - тоді ПА швидко закінчиться, ніякі заспокійливі за цей час не встигнуть подіяти в принципі.
👆Більш важкі і тривалі напади стаються коли людина катастрофізує чи намагається з атакою боротись. Тоді напади можуть виникати серіями, тривати довше, приєднуватись фонова супутня тривога.
Перша лінія терапії панічного розладу - КПТ та антидепресанти. Інколи щось одне.
⛔️Панічні атаки НЕ стаються через спазмовані судини, або проблеми з хребтом, це міф.
⛔️Ніякі масажі, голки, валеріанки, ноотропи, заспокійливі та ін. – панічні атаки не лікують, а тільки погіршують розлад пацієнта і віддаляють від розуміння своєї хвороби.
Чи боретесь ви з атаками, чи вдається їх не лякатись?
