🎉В 1952 році винайшли Хлорпромазин (аміназин) – перший антипсихотик в світі, згодом галоперидол та ін. Це революція в світі психіатрії і одна з причин чому припинилась практика лоботомії, інсулінової коми тощо.
Препарати назвали “нейролептиками”
Від слова «нейролепсія» – інгібуючий ефект на психіку, який ці препарати можуть викликати, тому що блокують дофамінергічну активність в усьому мозку
І там де треба:
✅В мезолімбічному шляху, щоб знизити маячення та галюцинації.
І там де НЕ треба:
⛔️в мезокортикальному шляху, який і так сильно страждає у пацієнтів з шизофренією. Це ще більше знижує їм мотивацію, здатність відчувати задоволення, когнітивні здібності, рухову активність та ін.
⛔️в нігростріарному шляху (збільшується ризик екстрапірамідних симптомів)
⛔️в тубероінфундибулярному шляху (підвищується пролактин)
✅З появою і початком використання атипових антипсихотиків в 90ті роки (клозапін, рисперидон, кветиапін, оланзапін та ін) ситуація трохи виправилась.
☝️Вони мають менш жорстку дофамінову блокаду та ширший мультирецепторний профіль (серотонін, гістамін, ацетилхолін, мускарин), що змінює баланс ефективності й побічних ефектів (менші ризики підвищення пролактину, паркінсонізму, нейрокогнітивних ефектів).
♥️Тоді ж слово “нейролептики” замінили на
«типові» антипсихотики (перше покоління) та «атипові» антипсихотики (друге, сучасніше покоління)
Але, у АП другого покоління є інша проблема – високий ризик метаболічних ускладнень (збільшення глюкози, холестерину, зайвої ваги та діабету).
Наступним кроком стала поява арипіпразолу і з ним нового класу препаратів - парціальних агоністів дофамінових рецепторів (брекспіпразол, карипразин). Ці три препарати інколи (переважно в пострадянському просторі) називають антипсихотиками 3 покоління.
✅Основна їх особливість – вони не просто блокують дофамінові рецептори, а саме регулюють їх активність. Там де дофаміну мало, у пацієнтів з шизофренією (мезокортикальний шлях) – вони підвищують сигнал, бо самі “підставляють” слабку стимуляцію. Там де дофаміну багато (мезолімбічний шлях) – вони конкурують з дофаміном за зв’язування з рецепторами, тим самим знижують надмірну дофамінову стимуляцію.
• При шизофренії
• Агресії при деменції
• ОКР
• Біполярних розладах
• Синдромі Туретта
• Резистентній депресії
🔸 При шизофренії рекомендовані дозування 10-30 мг/добу (зазвичай починаємо перші дні з 2,5-5 мг, щоб покращити переносимість).
ОСОБЛИВІСТЬ
Завдяки парціальному агонізму до дофамінергічних рецепторів може рідше посилювати пацієнтам негативні симптоми шизофренії.
Але от первинні негативні симптоми - майже не лікує (як і всі інші антипсихотики, можливо, окрім карипразину). Також може призначатись при інших психотичних розладах, зокрема маячному та шизоафективному (дозування як і при шизофренії).
🔸 Арипіпразол - єдиний із антипсихотиків, який доведено знижує рівень ПРОЛАКТИНУ при додаванні його до інших антипсихотиків, коли ті його підвищують (за рахунок стимуляції дофамінергічної активності тубероінфундибулярного тракту).
Його часто застосовують у невеликих дозуваннях (близько 5-10 мг/добу) саме як додаткову терапію для корекції гіперпролактинемії, спричиненої іншими антипсихотиками.
Водночас у поодиноких випадках арипіпразол сам може підвищувати рівень пролактину, але це трапляється дуже рідко.
🔸 При біполярному розладі
Може призначатись в епізодах манії/гіпоманії та як підтримувальна терапія (запобігає рецидивам депресії та манії).
Стандартні дозування 10-30 мг.
❗ НЕ лікує депресивні епізоди при БАР
🔸 При резистентній депресії
Коли не працюють два та більше антидепресанти (якщо приймались правильно, в достатніх дозуваннях і достатньо часу), один із варіантів - це додавання арипіпразолу.
Регулярно користуємось такою практикою, це відповідає усім сучасним рекомендаціям і часто добре працює. Особливо для пацієнтів із вираженою апатією, ангедонією, сильною втомою.
🔸 Також препарат може використовуватись при:
• Синдромі Туретта та інших тикозних розладах - до 30 мг/добу.
• Агресії, що пов’язана з деменцією (намагаємось уникати, бо всі антипсихотики збільшують ризик смерті у пацієнтів з деменцією) - до 15 мг/добу
• Резистентному ОКР як додавання до антидепресанта - 5-10 мг (max до 20 мг/добу).
🔸 Основні переваги
• Рідше викликає вторинні негативні симптоми (не плутати з первинними).
• Нижчий ризик метаболічних ускладнень, ніж у більшості інших антипсихотиків.
• Майже ніколи не збільшує рівень пролактину і навіть знижує його.
• Рідко викликає седацію чи заторможеність.
• Є варіанти пролонгованих ін'єкцій (немає в Україні).
• Може додаватись до антидепресантів для лікування резистентної депресії та ОКР.
❗ Основні недоліки
• Часто викликає акатизію (сильне внутрішнє відчуття неспокою і потреба постійно рухатись). Особливо поширено у людей молодого віку, або при швидкому збільшенні дозування.
• Низький ризик седації. Це інколи мінус: для пацієнтів, які дуже збуджені, погано сплять - можуть краще допомагати седативні антипсихотики.
• Крім того, арипіпразол може викликати/ посилювати тривогу, збудження, порушення сну у деяких пацієнтів.
