Давайте розвінчаємо 10 найпоширеніших міфів про психічне здоров’я:
💙 Міф: Звертатися до психіатра - це соромно. Правда: Піклуватися про своє ментальне здоров’я - це так само природно, як лікувати застуду чи ходити до спортзалу. Це ознака турботи про себе, а не слабкості.
💙 Міф: Психічні розлади - це рідкість. Правда: Психічні розлади дуже поширені. За даними ВООЗ, кожна 2-3 людина у світі стикається з проблемами психічного здоров’я протягом життя.
💙 Міф: Психіатр потрібен лише людям із серйозними психічними захворюваннями. Правда: Психіатри допомагають не лише при важких станах, а й при стресі, тривозі, проблемами зі сном чи труднощами у повсякденному житті.
💙 Міф: Якщо я звернуся до психіатра, мене одразу покладуть у лікарню чи поставлять на облік. Правда: Більшість психіатричної допомоги надається амбулаторно через консультації, терапію чи медикаменти, і госпіталізація потрібна лише в рідкісних випадках, а психіатричного обліку вже давно не має взагалі.
💙 Міф: Психічні проблеми - це просто «слабкий характер». Правда: Психічні розлади - це медичні стани, які можуть бути спричинені біологічними, генетичними чи середовищними факторами, а не браком сили волі.
💙 Міф: Таблетки від психіатра зроблять мене «зомбі». Правда: Сучасні медикаменти підбираються індивідуально, і психіатр працює над тим, щоб покращити ваш стан, а не змінити вашу особистість чи перетворити на «овоча».
💙 Міф: Дітям не потрібна допомога психіатра, вони «переростуть» проблеми. Правда: Діти також можуть мати проблеми з психічним здоров’ям, і вчасна підтримка допомагає уникнути серйозних наслідків у майбутньому.
💙 Міф: Психічні розлади - це назавжди, їх не вилікувати. Правда: більшість психічних розладів, як-от депресія чи тривожність, повністю виліковується за допомогою психотерапії, медикаментів або їх комбінації.
💙 Міф: Говорити про свої почуття марно, це не допоможе. Правда: Відкрита розмова з фахівцем чи близькою людиною може значно полегшити стан і допомогти знайти рішення.
💙 Міф: Люди з психічними розладами небезпечні для оточуючих. Правда: Більшість людей із психічними розладами не становлять загрози. Вони частіше стають жертвами стигми чи дискримінації, ніж агресорами.
