Неврологія розділилась давно. На середні, малі групи хвороб та навіть поодинокі хвороби.
Неможливо бути супер - крутим спеціалістом у всій неврології. Так не буває. Хіба якщо обманювати наперед.
Знати всього і потрошки - таке властиво всім сертифікованим неврологам.
Особисто мені до вподоби «векторна» неврологія, при якій спеціаліст розвивається в певній групі захворювань.
Отож, в неврології є варіанти:
1️⃣ Запальні хвороби мозку (менінгіту, енцефаліти)
2️⃣ Системні атрофії (Хвороба Гентінгтона, м’язові атаксіі, спінальні м’язові атрофіі, боковий аміотрофічной склероз)
3️⃣ Екстрапірамідні хвороби (Хвороба Паркінсона та нейродегенеративні захворювання (Дистонії, тремор, Хорея)
4️⃣ Хвороба Альцгемера та деменції
5️⃣ Демієлінізуючі хвороби (розсіяний склероз та інші)
6️⃣ Хвороба Паркінсона та інші екстрапірамідні розлади
7️⃣ Епілепсія
8️⃣ Мігрень та інші види головного болю
9️⃣ Судинні синдроми (інсульти та ін)
🔟 Розлади сну
1️⃣1️⃣ Ураження нервів, нервових корінців та сплетень
1️⃣2️⃣ Поліневропатії
1️⃣3️⃣ Хвороби нервово-м’язової передачі (міастенія, міопатіі)
1️⃣4️⃣ Церебральні паралічі
1️⃣5️⃣ Розлади вегетативної нервової системи
❗️Відразу наголошую: перебіг однієї і тієї ж хвороби у дорослих та дітей різний.
Діти - це не маленькі дорослі. У них свій лікар - дитячий невролог і свої дитячі хвороби.
Чи можливо бути спеціалістом у всьому? Звісно, ні. Весь світ і наука працює над конкретним розділом/хворобою. 2-3 групи з перелічених вище -це теж захмарний об’єм, але можливий.
Спойлер: якщо невролог займається всім, змінюйте невролога.
Єдине виключення з правила: діагноз з «нуля», тобто перша зустріч з лікарем-неврологом поліклініки, який при потребі скерує до профільного (!) спеціаліста. Невролога, тільки «вузького». Якщо ж залишає біля себе роками, то ні до чого доброго це не приводить…
Мені скеровують пацієнтів з різних куточків країни. І я теж скеровую неврологам своїх пацієнтів в різні куточки країни, якщо не займаюсь даною патологією.
І це нормально. Так працює цивілізований світ. А при сумніві в діагнозі не варто ніколи уникати «другої» думки. За цим стоїть діагноз та прогноз життя пацієнта.
