Ідеальний маркетинг - це придумати, що вам чогось страшенно не вистачає. І одразу ж це продати. І якщо ви думаєте, що в медицині це не працює, то в мене для вас погані новини.
Вперше лабіопластика з’явилась у звіті ISAPS (міжнародного товариства пластичних хірургів) у 2013. І за десять років увірвалась в топ-10 за частотою виконання у естетичній хірургії. За темпами росту ринку - у топ-3. При цьому до 2003 року існувало всього орієнтовно 20 наукових публікацій, пов’язаних із цією проблемою. А зараз — просто натовп врятованих. Омолоджених, вдосконалених, впевнених, які позбулись проблем у особистому житті, комплексів і дискомфорту… Принаймні так стверджують клініки, які займаються лабіопластикою.
Я їх розумію. З точки зору медичного бізнесу - прекрасна операція:
• не потребує високотехнологічного обладнання і дороговартісних розхідників;
• технічно не складна, загалом існує мало втручань із настільки низьким порогом входження. У США\Мексиці\Бразилії (тут чверть усіх світових лабіопластик) 76% спеціалістів узагалі не мають формальної освіти у цьому напрямі;
• діагностичні критерії і покази максимально розмиті, а отже і відповідальність малоймовірна;
• ризики мінімальні. Частота ускладнень не перевищує 5%. Але ця цифра з огляду на попередній пункт може бути применшеною;
• вартість - ну не може ж пластична хірургія бути дешевою? Де ви бачили “впевненість у собі та гармонію у статевому житті” за 200 грн?
Не операція, а мрія, одним словом. І продають її переважно в такому ж ключі. Однак “нарешті відчути себе повноцінною” - це не про форму статевих губ. І зазвичай все, що потрібно пацієнткам, які звертаються із запитом на лабіопластику - це почути, що із ними все ок. Що не існує поняття норми у формі статевих губ. Що у нас різні груди, розмір правої і лівої ноги, розріз очей, мімічні зморшки. Нічого в природі не є симетричним. І краса зазвичай саме в цьому. У єдності асиметрії і недосконалості.
Але поки я не скотився у філософію повністю, повернемось до твердих, як $ в кишені маркетолога, фактів.
ОТОЖ, ПОЗИЦІЯ ACOG (АМЕРИКАНСЬКОГО ТОВАРИСТВА АКУШЕРІВ-ГІНЕКОЛОГІВ) ЩОДО ЛАБІОПЛАСТИКИ
1. Нормальна анатомічна варіативність дуже широка. (Можна загуглити декілька онлайн-проектів, що неймовірно наочно це підтверджують - The Vulva Gallery, The Great Wall of Vagina, Labia Gallery | Labia Library by Women's Health Victoria).
2. Більшість пацієнток, які звертаються за "косметичною" операцією, мають нормальну будову.
3. Перед хірургічним втручанням обов'язково проводити психологічне консультування (оцінка мотивації, очікувань, виключення дисморфофобії).
І ЯКЩО ПЕРШИХ ДВА ПУНКТИ МИ ОБГОВОРИЛИ, ТО ТРЕТІЙ ПОТРЕБУЄ УТОЧНЕННЯ.
Усім, кого "у вас нормальна будова статевих губ" не переконало, треба було б не прайс показувати і гарувати скальпель до роботи, а делікатно запропонувати спочатку поспілкуватись зі спеціалістом у психоемоційній сфері.
Бо дисморфофобія - це не просто невдоволення своїм зовнішнім виглядом, це серйозний обсесивно-компульсивний розлад, який вимагаєспеціалізованої допомоги.
Так, безумовно існують і медичні покази до цієї процедури. І діагноз "гіпертрофія статевих губ" теж. Але він є клінічним, тобто базується виключно на наявності скарг. І трапляється значно рідше, ніж хотілось би гінекологам-естетистам.
І ВІДРІЗНИТИ СКАРГА РЕАЛЬНА, ЧИ ЗУМОВЛЕНА ДИСМОРФОФОБІЄЮ, ЧАСТО БУВАЄ НЕМОЖЛИВО НЕ-СПЕЦІАЛІСТУ.
Але де ви бачили бізнес-коуча, який визнає, що секрет успішного успіху за 5 хвилин полягає у спритному продажі секрету якомога більшій кількості хом'ячків?)
Тому цей документ так і не набув статусу обов'язкового до виконання і залишається рекомендативним. І підозрюю, що це не зміниться)
Часто цю історію виправдовують так: "якщо це робить жінку щасливою, нехай робить, шо хоче". Але в тому ж і справа, що не робить зазвичай. Ну та дисморфофобія і ОКР - то не зовсім моя парафія. Погугліть, кому цікаво. А ми маємо дожати гінекологічні аспекти.
ТОЖ ЩО ТАМ ПО РИЗИКАМ І УСКЛАДНЕННЯМ?
1. Формально їх небагато - відсотків 5. Хоч може це і пов'язано з не6ажанням\неможливістю їх доведення;
2. Основний — зниження чутливості. Нервових закінчень тут просто безліч, а відновлюються вони дуже неохоче;
3. Рубцювання. Там, де щось розсічено, формується рубець. Завжди. Вкупі з попереднім пунктом - болісне, а іноді і неможливе статеве життя;
4. Рецидивуючі вагінальні інфекції (малі статеві губи забезпечують природний бар'єр і оберігають вагінальну мікрофлору від недоброго навколишнього світу);
5. Сухість, печіння, підвищена чутливість до подразників, що контактують з вульвою.
Ну і варто пам’ятати, що назад не пришиєш, якщо що.
А траплялись і такі запити... Є немало речей в хірургії, які потім іншою хірургією виправити не вдасться. Особливо якщо вона з самого початку не була необхідна)
Бережіть себе.
