Починати допис треба з хорошого. Отже: стосується всіх, стисло і не занудно. Поки все. Наступна хороша новина – аж наприкінці.
Погана новина: чарівних рецептів знов не буде. І знов доведеться думати і робити висновки. Так, самостійно.
Отже, передменструальний синдром. ПМС. Всім поборникам “це все придумали бородаті сексисти, щоб принижувати жінок” – ласкаво просимо до міжнародного класифікатору хвороб, де ПМС є аж у двох рубриках (гінекологічних і ментальних захворювань). Ще тут є пекельний варіант ПМС – передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР). Цей уже виключно в захворюваннях психоемоційної сфери.
Отже.
ПМС – циклічне погіршення самопочуття, що мордує переважно декілька днів до і подекуди після менструації.
Більше 80% жінок періодично відчувають 1-2 характерних для нього симптоми. Але лише 10 % може бути встановлений цей діагноз. І лише орієнтовно 2% – ПМДР.
Є два стійких стереотипи: це норма і треба терпіти; якщо не терпиться – до гінеколога.
Обидва хибні.
Межі “норми” визначаються мірою “economical or social dysfunction”. Тобто тим, наскільки це псує вам життя. І це не рандомна оцінка – є спеціальні анкети і опитувальники. Більш клінічно значущими вважаються афективні ментальні симптоми (що не дивно, оскільки при ПМДР ризик суїциду, наприклад, зростає у 8 разів). Тому і опитувальники – з галузі психіатрії, і профільний спеціаліст для ПМС та ПМДР у 9 випадках з 10 – психіатр\психотерапевт. Або тандем психіатр\гінеколог.
У чому ж складність?
1. Почнемо з очевидного. Менструальний цикл передбачає циклічні зміни рівня гормонів і впливають вони не лише на репродуктивну систему. Наприклад:
- прогестерон (він виділяється жовтим тілом в другій фазі) може спричинювати субфебрильну температуру (37-37.2) впродовж декількох днів.
- інший його ефект – сповільнення перистальтики. Вкупі з легкою подразнюючою дією рідини, що містилась у фолікулі, це може призводити до відчуття важкості, здуття. А ще він гальмує нервову систему. І розширює судини. І призводить до затримки рідини.
• у другій фазі знижується чутливість рецепторів до інсуліну. Тому навіть за нормального рівню глюкози, клітини можуть сигналізувати про її нестачу. Наслідком буде бажання підкинути солоденького в жерло вулкана).
• напередодні менструації зростає рівень андрогенів (чоловічих статевих гормонів) та знижується рівень естрогенів (жіночих статевих гормонів). Наслідки - підвищується жирність шкіри, з'являються прищі, зменшується кількість вагінальних виділень і при цьому всьому зростає лібідо. Іронічно).
І таких прикладів можна навести безліч. Всього описано приблизно 150 симптомів ПМС. Всі ці зміни є ФІЗІОЛОГІЧНИМИ. Проблеми починаються, коли їх одночасно багато. Чи зі зростанням міри вираженості.
Основних діагностичних критеріїв 17. Вони і входять до згаданих вище опитувальників.
🔹Фізичні:
• біль/дискомфорт внизу живота, у попереку,
• набряклість/чутливість/болючість грудей,
• головний біль,
• приливи,
• озноб,
• біль в суглобах.
🔹Психічні:
• труднощі з концентрацією,
• переїдання, невтамовний голод, порушення харчової поведінки,
• зниження інтересу до щоденної активності,
• знесилення, втомлюваність,
• безсоння/сонливість.
🔹Афективні:
• перепади настрою, раптова печаль, неприйняття відмов,
• злість, агресія, роздратування,
• безнадія, депресія, самоїдство,
• внутрішня напруга, тривожність, відчуття "я-на-межі".
Комбо з 1-4 фізичних, або психічних симптомів, чи 5 з обох груп - ПМС
Якщо більше 5 і один з них афективний - ПМДР. За умови їх присутності у більшості циклів протягом року.
Ну і, ясне діло, специфічний аналіз "на ПМС" не існує. Треба розкинути мізками.
2. Припустимо, ми нашкребли симптомів на діагноз. Але тепер ще слід пересвідчитись, чи це не захворювання щитовидної залози, наприклад. Чи не прояви пременопаузального періоду. Чи який-небудь міалгічний енцефаломієліт... Титанічних зусиль від досвідченого клініциста таке переважно не вимагає, оскільки ПМС передбачає виражену циклічність симптоматики. Дійсно ж складно може бути з наступним пунктом.
3. Якщо у вас щось нехороше відбувається в животі напередодні менструації - це цілком може бути синдром подразненого кишківника, а не ПМС. І вам потрібен гастроентеролог.
Або якщо у вас мігрень і приступи переважно у другій фазі циклу - це теж не ПМС. І вам потрібен невролог. Якщо головокружіння - це може просто бути анемія. І лікувати слід її, а не ПМС.
А ще статистично у 8 випадках з 10 у пацієнток зі скаргами порушення психоемоційного стану напередодні менструації є фоновий ментальний розлад (тривожно-депресивний зазвичай).
І список можна продовжувати дуууже довго. Все це вимагає широти кругозору лікаря, часу і бажання розбиратись (у обох), і надійних суміжних спеціалістів, з якими можна порадитись. І труднощі ймовірні по кожному пункту)
Але і це ще не найгірше. Основне паскудство для більшості пацієнток - у варіантах терапії. Бо "робочих" за даними наявних досліджень (а їх вагон) - 3.
• Перша лінія терапії фізична активність; налагодження режиму сну і відпочинку; раціональне харчування (склад і регулярність); обмеження психоемоційних навантажень (будь-якими доступними методами: йога, зал, біг, медитації, гіпносугестивна чи КПТ терапія, тощо). Але це довго і важко.
• Друга - антидепресанти. Значна частина симптомів, вважається, пов'язана з метаболізмом серотоніну. Тому найперше застосовуються саме інгібітори його зворотнього захоплення. Але це ж ходити до психіаааатра, пити антидепресанти. Зважаться далеко не всі.
• Третя - КОКи, чи інші препарати, що обнуляють - циклічні зміни гормонів. Але це ж гормооони. Теж нє.
А от все те, на що так охоче підписуються: бади, вітаміни, фітопрепарати, гомеопатія "природне-і-не-хімія" - все оце не працює. Біда.
Насамкінець - хороше. У більшості досліджень непогану ефективність (20-30%) показує... ПЛАЦЕБО. Тому можете підставити будь-який варіант на свій смак). Бажано безпечний і дотепний.
Бережіть себе.
