Про міоми не писав тільки лінивий гінеблогер (можна ж так казать?).
Але щоб проговорити всі нюанси в моєму звичному стилі треба зо-п'ять дописів написати. (Як з ендометріозом. Там уже 6, здається. І добре б ще). А треба на вчора. Тому спробуємо трохи змінити формат.
Це буде щось на кшталт путівника в ухваленні рішення. Ключові факти, на які легше спертись, ніж на 8 сторінок навколомедичного тексту. А ті, які незрозумілі/ сумнівні/ просто більш цікаві — розпишемо у наступних дописах. Тому велкам у коменти.
Поїхали.
1️⃣ Ми не знаємо, чому виникають міоми. Так, ми щось знаємо про фактори ризику (спадковість, спосіб життя тощо). Але безпосередня причина невідома, і звинувачувати себе необов’язково.
2️⃣ Не існує медикаментозних методів, які зроблять так, що вона не виникне/ зникне/ не буде рости. Вони всі або відверте шарлатанство, або не підходять для тривалого прийому, або мають лише ситуативний симптоматичний ефект.
Як немає і ефективних дієт, чи спеціальних рекомендацій щодо режиму (так, і в сауну можна, і в спортзал). Все це більше про магію і “випий еліксир — проблема зникне”.
3️⃣ Слово “зникне” часто звучить у розмовах про пухлини. Бо нам би цього дуже хотілось. Але якщо вона уже є — вона нікуди не дінеться.
Після вагітності — теж (абсолютно незрозумілий мені, але вкрай поширений стереотип). І взагалі, пора припинити сприймати вагітність як метод лікування. В житті — швидше навпаки.
4️⃣ Вкрай поширена пухлина. 70-80% жінок впродовж життя матимуть міому, до половини з них — симптомну.
5️⃣ У переважній більшості — доброякісні. Але менше 0,5% — сильнозленедоброякісні (саркоми). Жодних надійних методів, що відрізнять їх ДО операції не існує. Тому кожну сприймаємо, як потенційно нехорошу. Але без паніки і заповіту).
6️⃣ У молодих жінок вузли частіше одиничні, але більш схильні до активного росту. У жінок старшого репродуктивного віку їх зазвичай >1, але ростуть більш ліниво.
7️⃣ Так, от тут напружуємось. Коротке і важливе формулювання. Рішення про тактику дій ухвалюють з огляду на 3 основні міркування:
- симптоматика;
- вплив на фертильність;
- онкоризики.
Перші два пункти є природним наслідком локалізації вузлів. І їхніх розмірів. Онкоризики — то про темпи росту і анамнез.
8️⃣ Матка — м'язевий орган. Її єдина задача — бути домом для вагітності. Все. Ніякої іншої сакральної функції вона не виконує. Всі гормональні екзерсиси забезпечують яйники.
9️⃣ Майже не буває ситуацій, коли міоми неможливо видалити. Причому у більшості випадків — малоінвазивними методами, лапаротомія для цієї патології нині радше виключення.
Але іноді ризики більші, ніж найкращий можливий результат. Орган може стати виключно представницьким, тобто не здатним виконувати жодної функції, окрім менструальної.
🔟 З іншого боку, лишається орган — лишається ризик рецидиву. Сама операція — теж ризик. Як і її відсутність).
Тому їх потрібно зважити ВСІ. А на інші шальки покласти грамотний таймінг. Тобто:
а) робити/ не робити;
б) якщо робити — то що саме;
в) коли?
1️⃣1️⃣ І от якраз для "коли" в ідеалі у складі консиліуму мав би завжди бути репродуктолог. Але це теж тільки вологі мрії, звісно.
1️⃣2️⃣ Є досить багато альтернативних хірургії методів лікування. Жоден з яких не став методом вибору через технічні обмеження за кількістю/розмірами/локалізацією вузлів. Обмеження більшості — не для жінок з репродуктивними планами в майбутньому. Але іноді вони можуть таки знадобитись і знати про них треба. Такі приклади я теж навести можу.
1️⃣3️⃣ Міома — не протипоказ до планування вагітності. Так, деякі можуть потенційно вплинути на її перебіг і тут є чітка градація. Як вона себе вестиме під час вагітності і чи ростиме — градації нема. Є тільки гороскоп хіба)
1️⃣4️⃣ Оперувати міоми під час вагітності — задоволення сильно нижче середнього. З очевидних, я гадаю, причин. Тому всі ці сценарії уникатимуть і це норм.
Кесарський розтин — це теж операція під час вагітності, якщо що;)
1️⃣5️⃣ Видалення міоми в анамнезі не = автоматично кесарському. Щоправда, за умови адекватної техніки ушивання і витриманої паузи необхідної тривалості для формування рубця.
І віри акушера у скіл хірурга) і вашої — у скіл акушера))
1️⃣6️⃣ Наявність міоми — не показ до лікування. Але між "заплющити очі і забути" і "спостерігати та тримати на контролі" — невимовна прірва. В плані наслідків, до речі, теж.
1️⃣7️⃣ Шаблонних рішень немає. Лікар не знає, як краще. Бо він не знає, що означає "краще" для вас.
Для когось — це народити ще трійко близнюків, для когось — ніколи більше не приходити до гінеколога, для когось — мати можливість спокійно жити життя, не приймаючи препаратів, для когось — не потрапити в операційну за будь-яку ціну. Тактика при міомах — це про діалог.
Особисто мене міоми навчили одній дуже важливій штуці. Найбільш раціональне, обґрунтоване і виважене з медичної точки зору рішення — зовсім не факт, що підійде конкретній жінці, якій воно пропонується. І це нормально. І так повинно бути.
Бережіть себе.
