“Добрий день-у мене хронічна молочниця-призначте лікування”. Без цієї мантри не проходить жоден день. На прийомі\в директ\у месенджері.
Відмовляю у заочних рекомендаціях - образи. Бо шо, важко два речення написать, чи шо?
В ході обговорення проблеми на прийомах в очах часто світиться “WTF???”. Ну бо ж сказала йому, шо молочниця, аналізи показала. А він купу дурних питань задає. Аж до того, в якій я білизні ходжу, яким гелем миюсь і чи люблю апельсини…
Добра половина пояснень таких дій - в попередніх дописах. Отже, чому “хронічна”:
- некоректно встановлений діагноз (зуд, дискомфорт і зміна характеру виділень може бути ознакою десятків з-двох патологій. А “білі” виділення без симптомів запалення - часто взагалі варіант норми)
- нераціональна терапія (і це не лише про самолікування, медики теж цим грішать)
- нерозуміння пускових механізмів рецидиву
На слизових живе кілька десятків видів бактерій, які знаходяться в здорових добросусідських відносинах. І так, грибки\гарднерели\уреаплазми там також присутні В НОРМІ. Проблеми починаються, коли хтось із них вирішує погратись у “шоб-ми-з пацанами-тебе-не-бачили-у-нас-на-районі”. І починає розмножуватись у непристойних кількостях, витісняючи нормальну мікрофлору. Для цього, щоправда, необхідні певні умови (ви прихворіли, пропили курс антибіотика, побавились спринцюванням, тощо). Лікування ж допомагає вирішити проблему лише в моменті, довгострокова перспектива - це завжди робота з факторами ризику. Тобто запобігання формуванню таких сприятливих умов.
Після Шекспіра усі драми здаються лише блідими варіаціями його сценаріїв. Давайте і ми накидаємо один із варіантів класичної статевої драми.
Раптово, з-нічого зʼявився зуд, дискомфорт, сухість, набряк, почервоніння. День-два терпимо. Коли стає уже важко більше 10 секунд всидіти на одному місці - біжимо в аптеку за флуконазолом. Полегшення немає\ефект неповний - таки записуємось до лікаря. Лікар обстежує і призначає лікування. В результаті дискомфорт проходить, але історія повторюється знову через зовсім нетривалий час. Або ж не проходить зовсім. Чому так?
Одна з можливих відповідей - алергічний\іритативний контактний вульварний дерматит(vACD\vICD).
Тобто, простими словами, алергія\подразнення “там”. Симптоматика на старті буде абсолютно аналогічною. А далі, на фоні порушення місцевого імунітету, мікротріщин, формуються ідеальні умови для “нахабних і зухвалих” елементів мікрофлори. І вторинного запалення. Тому не рятує флюконазол. Тому лікування не позбавляє проблеми назавжди. При кожному контакті з алергеном - усе з початку й до нестями…
І ви спитаєте: “Так чого тоді не поставить нормальний діагноз одразу? Я нашо на прийом йду?”.
Слушно, в принципі. Мені це інколи теж дуже цікаво. Однак:
• річ у тім, шо нема аналізу “на алергію”. Тому ми не знаємо ні точної частоти, ні поширеності vACD, нічого. В гайдах просто написано “часто”(згідно досліджень, 35-80% жінок мали реакцію на бодай один алерген з діагностичної панелі, 15-50% - на ароматизатори\презервативи\кортикостероїди)
• золотий стандарт лікування алергії - обмеження контакту з алергеном. Але специфічні діагностичні панелі ще лише розробляються, а ти піди так здогадайся, куди веде стежинка у горах
• як ви, можливо, помітили з історії, пацієнти часто попадають уже з дууууже спотвореною клінічною картиною. У більшості випадків - уже змінивши зо-п”ять лікарів і з-десять схем лікування. Простоти діагностиці це не додає…
Тому у випадку з алергічним дерматитом, я часто рекомендую пацієнтам самим зіграти в Шерлока.
Вдягніть берет і монокль, придивимось спочатку до найбільш вірогідних причин.
• Презервативи - ну тут все відносно просто.
• Ароматизатори. Де вони є? Легше сказати, де нема. Нема тільки в мазі Вишневського, вона впринципі смердить… Щоденки, засоби для інтимної гігієни, лубриканти, пральні порошки, креми і мазі…
О, креми і мазі. Коли є подразнення, несвідомо хочеться чимось помазать. І, що характерно, допомагає. Бо там часто є топічні кортикостероїди. Номер три у нашому списку найпоширеніших алергенів, бінго!).
А знаєте, де ще є? У полікомпонентних свічках, які так полюбляють використовувати для самолікування. Чи й для призначення направо і наліво. І скільки не гавкають усілякі петримиколайовичі про раціональне призначення препаратів - караван іде.
Найсумніше історії з кортикостероїдами те, що це по суті алергія на протиалергічні препарати. Чуєте, як пахне безвихіддю?
Втім, врахуйте - vACD підступний, як Медуза-Горгона:
• алергії бувають буквально на все. Навіть на бавовну. Не кажучи вже про синтетику
• вони можуть бути не миттєвими, а накопичувальними. Внаслідок тривалого контакту з алергеном
• “ніколи такого не було” - для алергій не аргумент. Підозрювати варто абсолютно все і всіх
Підсумуємо:
Алергічний дерматит - лише один з варіантів, який сприймають за пріснопамʼятну достославну “хронічну молочницю”. Але це якраз той, де цілком можна обійтись логічним мисленням і спостережливістю. Необовʼязково лікарською.
Бережіть себе.
