4 роки повномасштабної війни. 12 років життя в умовах війни.
Наш мозок адаптувався до постійної загрози - але ця адаптація має ціну.
Чому з’являються «фантомні» сирени, м’язова напруга і хронічна втома - пояснюю як невролог.
🔸 Чотири роки повномасштабної війни.
12 років життя країни в умовах війни
Ковід.
Повномасштабна війна.
Тривоги. Втрати. Невизначеність.
Як лікар-невролог, я можу сказати чесно: наша нервова система працює в режимі хронічного перевантаження
І якщо вам здається, що ви стали «не такими» - з пам'яттю, концентрацією, сном -це не слабкість.
Це закономірна реакція мозку на тривалий стрес
Наш мозок здатен переробляти стрес.
Але коли стресів надто багато і вони тривають роками - ресурсу може не вистачати.
🔸 «Мені здалося, чи сирена?» - феномен фантомного звуку
Шум води
Фен
Двигун авто
І раптом - серце стискається: «Тривога?» ’Це називається гіперпильністю.
Мозок переходить у режим надчутливого радара.
Таламус - структура, що фільтрує сенсорну інформацію - знижує «поріг тривоги».
Будь-який схожий звук може інтерпретуватися як потенційна небезпека
🔸 Мозок обирає стратегію:
«Краще перевірити зайвий раз, ніж пропустити загрозу».
Це виснажує.
Але це адаптаційний механізм, сформований для виживання.
Де стрес «оселяється» у тілі?
Стрес - це не лише емоція
Це біохімічна реакція з підвищенням кортизолу, адреналіну та м'язового тонусу.
Коли стан «бий або біжи» триває довго, формується хронічний м'язовий гіпертонус.
🔸 Перевірте себе:
Щелепа. Стиснуті зуби? Болять скроні? Це може бути бруксизм - нічне «пережовування» тривоги
Плечі. Підняті до вух? Відчуття важкості в трапеціях?
Дихання. Поверхневе, уривчасте? Наче не вистачає повітря?
Тіло зберігає те, що психіка не встигає опрацювати.
Ваша втома - закономірна
«Я нічого не роблю, але виснажений».
Насправді ваша нервова система постійно працює
Вона сканує простір, аналізує звуки, прогнозує ризики
Мозок витрачає величезну кількість енергії на контроль безпеки.
Тому втома - це не лінощі.
Це наслідок тривалого навантаження.
🔸 І так, на фоні хронічного стресу можуть формуватися тривожні розлади чи депресивні стани.
І це теж не слабкість - це сигнал, що нервовій системі потрібна підтримка.
🔸 Що можна зробити вже сьогодні?
Легалізуйте стан.
Скажіть собі: «Мій мозок намагається мене захистити»
Усвідомлення знижує рівень внутрішньої напруги.
• Техніка «Шелепа» - розімкніть зуби. Дайте язику вільно лежати в роті. Це подає мозку сигнал безпеки.
• Скинути плечі - щогодини свідомо опускайте їх вниз, зробіть легке струшування.
• Повільний видих - подовжений видих активує парасимпатичну нервову систему - природний механізм відновлення.
🔸 Ми не знаємо, скільки ще триватиме цей шторм
Але ми можемо навчитися підтримувати свій «корабель».
Берегти нервову систему - це не слабкість .
Це зріла стратегія виживання.
А де у вашому тілі «живе» стрес?
У щелепі? У плечах? У животі?
Чи впізнаєте у себе фантомні сирени?
Говорити про це - вже частина відновлення.
🔸 Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за кожен ранок, який ми зустрічаємо вдома.
За кожну ніч, яку ми маємо змогу прожити.
За вашу силу, витримку і щоденний подвиг.
Ми знаємо, якою ціною тримається наша країна.
Безмежна вдячність ЗСУ.
