Хочу підняти дуже делікатну тему- питання зміни свого гендеру і як бути з тим, що ти народився «не в тому тілі».
Планую серію постів для ознайомлення саме з медичною стороною зміни статі, ризики та наскільки необхідно дбати про себе.
На сьогодні «Гендерна дисфорія» виключена зі списку захворювань психічних, тому що стан підтверджується ПСИХІАТРОМ після тривалої та прискіпливої оцінки, немає чіткого терміну- важливо- що гендер ( стать) дитини викликає у неї виражений та стійкий дискомфорт і немає жодного стійкого психічного розладу чи захворювання.
Після цього дитина потрапляє до ендокринолога, але не з метою пошуку причини, а початку терапії, яка відрізняється залежно віку.
Дитина повинна розуміти та усвідомлювати всі ризики та побічні дії, які її очікують, повинна самостійно мати можливість в межах законодавства дати згоду на лікування ( В Україні це після 14 років).
Але чи всі це усвідомлюють- чи розуміють ризики для здоров’я, виклики та необхідність режиму як харчування, спорту так і лікування.
З усіх сторін лунає - « Ми повинні толерантно ставитись до бажань та самосприйняття дитини»
Я погоджуюсь, але чи розповідаємо ми, які виклики будуть перед дитиною.
В сучасному світі ми хочемо бути в моменті - тут і зараз- мені або добре або не добре і я хочу це змінити- а наслідки.
Тема гендерної дисфорії мене лякала, бо це діти в важких депресіях, які можуть мати суїцидальні думки і терапія дозволена та розширена не просто так.
Я як лікар, не маю жодного упередження чи власної думки, щодо терапії- знаю та вмію, бо це протокол саме індукції- тобто старт пубертату протилежної статі.
Але як лікар, я розумію, що поза цим не комфортом тут і зараз потім можуть бути більші розчарування та виклики.
Дітей, які відкрито заявляють про бажання змінити стать після початку пубертату , не можна засуджувати, адже це досить свідомі і зважені рішення- щоб признатись в цьому собі, батькам , соціуму.
І варто дитину підтримати не залежно від віку.
Існує організація з вивчення здоров’я трансгендерних людей - World Professional Association for Transgender Health SOC-8, які в крайніх публікаціях все більше говорить про віддалені наслідки!
Ризик депресій, соціальної стигматизації на жаль не падає.
Ризики здоровʼя через порушені режими терапії( надмірне вживання чи відмова від певних препаратів) збільшує кількість ризиків.
Також варто розуміти, що в сучасних режимах терапія досить нова і ми лише дізнаємось про віддалені наслідки, які поки не можливо систематизувати.
Про ризики обох схем напишу окремо.
Ще хочу додати- сімейні лікарі та педіатри не мають права відмовляти в медичній допомозі трансгендерних людям- я як почула про трансгендер френдлі лікарів- була в шоці- це що таке?
Не дурійте- це зміна статевих гормонів- менеджмент має певні нюанси, але не так щоб відмовляти в допомозі тут ви порушуєте закон.
Якщо ендокринолог, який веде дитину дає певні рекомендації- дієте згідно них.
Чи може бути бажання дитини змінити гендер тимчасовим? - так, тому і потрібна тривала робота з психіатром, який не буде підтакувати дитині, а буде розбиратись- можливо це інша причина чи просто ГЕНДЕРНА НЕКОМФОРТНІСТЬ - бо терапія, що дозволена у дітей має наслідки.
Тому дуже прискіпливо відносимось до бажань дітей.
Інша важлива проблема- це доступність терапії - підлітки та дорослі обмінюються схемами та режимами - для чого йти до лікаря- можна все купити самому і ефект швидший.
Це я говорю не з осуду, у мене тут думки не може бути власної- я лікар і я маю допомогти- але я хочу, щоб в і розуміли наслідки.
Маю цікавий допис про стать.
