Ендокринологія галузь медицини, що займається дослідженням функції залоз внутрішньої секції, що виділяють різні типи гормонів, що не може обходитись без визначення їх рівня в різних рідинах.
Це галузь, де лише за візуальним оглядом не можливо встановити діагноз, але і зробити цілу купу тестів теж не варіант. Практично щороку на ринок заходять нові тести, особливо мене здивували міфічні антитіла при автоімунному тиреоїдиті, що не використовують ніде в світі, окрім України, але осмолярність сечі визначити не можливо.
Отже, які етапи ми проходимо , щоб встановити діагноз:
Перша лінія обстежень, згідно скарг чи огляду на основі антропометричних даних ( зростання) - дозволяє локалізувати причину чи порушення.
Друга лінія,переважно, це візуалізація - УЗД або МРТ. Ендокринні органи дуже маленькі, а новоутворення, що роблять купу шкоди, мають міліметри в розмірі, тому щоб якісно дослідити гіпофіз, наднирники, паращитовидні залози необхідно МРТ інколи з контрастними речовинами. УЗД можливо для огляду щитовидної залози, яєчники та яєчка, наднирників ( оглядово при гіперплазії), все інше ні. Для того щоб знайти новоутрір в підшлунковій - інсуліному чи локальний гіперінсулінізм - необхідне ПЕТ-КТ.
Багацько патологій в ендокринології, що ведуть до надмірного виділення гормонів це доброякісні і не дуже пухлини, що і вимагає локалізації .
Деколи важко донести, що це не мені треба МРТ, а вашїй дитині для діагнозу і якщо ми нічого не знайшли це треба тішитись, проте повторимо через 1 чи 2 роки, бо навіть пухлини в 2 ми можуть давати симптоми.
Третій рівень досліджень це проби на виділення гормонів, що підтверджують і допомагають встановити рівень порушення секреції - центральний чи переферичний, до прикладу проба з АКТГ ( конситропін) для підтвердження недостатності кортизолу- вводиться препарат та визначається кортизол до проби і годину після, якщо рівень нижче очікуваного- недостатність підтверджена. Даний препарат не доступний в Україні і створює мені справжній челендж і діагностиці.
Окремо йде генетична діагностика, вона часто необхідна для встановлення точного діагнозу, так як 60% ( а то і більше генетичні стани). Пояснюю: недостатність наднирників це синдром, а не діагноз. Ми знаємо як лікувати та моніторити, але немає причини, отже не знаємо чого чекати і на що ще звернути увагу .
Кожен пункт в аналізах я можу пояснити та обґрунтувати, особливо коли складаю менеджмент ведення дитини.
Я не працюю в ваш мінус, а лише в плюс дитини і коли я не знаю що шукати - я зупиняюсь та спостерігаю , бо щоб рухатись далі треба зрозуміти, що ми шукаємо.
Тому довіряйте своїм лікарям і втікайте від тих, які хочуть робити чекап організму на все.
