Останнім часом (років 25 🙂) бачу типову "пастку мислення" в медицині. Назву її так: "чим більше аналізів, тим спокійніше лікарю"
🔸 На практиці це часто виглядає однаково: будь-яке невиношування, невдала спроба ЕКЗ, "просто так для підстрахування" - призначається купа екзотичних аналізів на гемостаз, а в фіналі майже автоматично з'являється еноксапарин (НМГ).
⚠️ Проблема не в аналізах як таких і не в НМГ як препараті. Проблема в логіці: "всім підряд".
Більше тестів = більше випадкових "відхилень". Чим більше ми шукаємо, тим частіше знаходимо статистичний шум.
А потім цей шум починають "лікувати"
🔸 Лікування "щоб було" не є лікуванням
■ Еноксапарин - це не вітамін. Це препарат з реальними ризиками: кровотечі, гематоми, анемізація, ускладнення під час пологів/операцій, інколи - серйозніші речі. Його місце там, де є чіткі показання, а не де є тривога.
■ "Гемостаз" став маркетинговим словом.... Пацієнтці легко продати ідею: "у вас кров густа/рідка, тому не виходить". Це звучить просто, але медицина рідко така проста. І невиношування чи невдачі ЕКЗ далеко не завжди мають тромботичну природу.
🔸 Що робити?
✅ Починати з причини, а не з "пакета в аналізів"
✅ Призначати тести тоді, коли результат реально змінює тактику
✅ Призначати НМГ тільки за показаннями, а не за інерцією
✅ Пояснювати пацієнтці чесно: "ми не робимо зайвого, бо зайве теж шкодить
🔸 Я розумію, чому ця схема живе.
Лікар хоче "підстрахуватися", пацієнтка хоче зробити все можливе, а ринок хоче "пакет"
Але якісна медицина - це не максимум призначень. Це максимум обґрунтованості.
☝ І, навпаки, необґрунтованість і зайвість = неякісна медицина, в яку б обгортку наукових ступенів та пафосу вона не була загорнута.
