Додайте корисний пост собі в закладки.
🔹Перш за все, батьки дітей з атопічним дерматитом (АД) біжать у лабораторію здавати аналізи, щоб знайти причину хвороби. Вони надіються побачити якісь порушення у них, виправити їх - і висип назавжди пройде. Мушу одразу розчарувати: причину АД ми вже давно знаємо - вона описана у всіх дерматологічних підручниках і є загальновідомою. Це - порушення роботи самої шкіри на генетичному рівні, порушення роботи її імунних клітин, бар’єру шкіри, зміни її мікробіому та вразливість. Не треба винаходити велосипед - це давно відомо. Аналізи крові у цьому випадку - марна трата грошей. Дітям, у яких є АД, зазвичай жодних аналізів не потрібно. Основний «аналіз» - це огляд та консультація лікаря, і цього достатньо у більшості випадків. Обстеження призначаються здебільшого при важких формах дерматиту, коли хвороба погано піддається лікуванню, або є супутні симптоми.
Які ж обстеження і коли дійсно проводяться при АД?
1️⃣ А може, це не атопічний дерматит?
Дійсно, лікар може мати сумніви, чи це точно він, адже його можна сплутати з іншими видами дерматитів (контактним, себорейним), грибовидним мікозом (стосується дорослих), нумулярною екземою, псоріазом, грибковою інфекцією або з групою атопічноподібних хвороб шкіри. Проте визначення діагнозу зазвичай є простим: це аналіз вигляду та морфології висипу, наявність симптомів - свербіж, сухість шкіри, рецидиви та багатьох інших додаткових ознак. Лікарі вчаться 10 років відрізняти висипи й мають чіткі критерії для цього діагнозу. Тому ваші претензії типу «лікар навіть аналізів не взяв, на око поставив діагноз» - не мають підстав: саме так і має бути, і він діяв абсолютно вірно.
Для підтвердження діагнозу лікар може зробити біопсію шкіри, взяти клаптик висипу на аналіз, проте це потрібно вкрай рідко. Але повторю: у 99% випадків для діагнозу АД потрібна лише якісна консультація лікаря. Зрідка лікар може попросити поспостерігати та прийти ще раз, аби пройшов час і хвороба себе проявила сильніше, аби розвіяти усі сумніви.
2️⃣ Алергія. Моє улюблене.
Досі побутує думка, що АД - це алергія на їжу, треба просто знайти алерген, виключити його - і все буде добре. На жаль, це так не працює. Дійсно, діти, які мають АД, більш схильні до алергії. Алергія - це не причина АД, а хвороба-подружка, яка часто йде поруч. Близько 30% дітей з АД мають супутню алергію: маленькі діти - переважно харчову, старші - контактну або на аероалергени (трави, пилеві кліщі…). Ці дві хвороби співіснують паралельно. Лише зрідка алергія може провокувати спалахи дерматиту. Найчастіше алерген шукаємо, коли хвороба протікає важко і погано реагує на ліки.
Головне у такому випадку - не аналізи, а спостереження за симптомами, які вказують на алергію - кропив’янка та набряк язика, кашель, нудота та блювання або різке загострення висипу впродовж кількох годин або 48 год після вживання алергену. Буває, це важко відмітити, бо алергія може протікати негайними чіткими симптомами, а інколи нечіткими і віддалено. Тому інколи треба час для встановлення алергенів. У всіх протоколах є важливе правило: не треба всім підряд здавати аналізи на алергени і тим паче садити дитину на дієту «для власного спокою». Спочатку треба спостерігати, а підозри підтверджувати тестами.
Сумна новина полягає в тому, що часто при АД ми знаходимо алергію у дитини, уникаємо алерген, а дерматит, як був, так і залишається.
Для діагностики алергії лікар може запропонувати здати аналіз крові на алергени, провести прик-тести або патч-тести для визначення контактних алергенів, вести харчовий щоденник, зробити провокативні тести у лікарні.
3️⃣ Загальний аналіз крові. Рутинно не потрібен. Зазвичай при АД є збільшення еозинофілів - це заздалегідь відомо і на тактику лікування не впливає, бо це один із симптомів дерматиту.
4️⃣ IgE. При АД він здебільшого підвищений, рідше - нормальний. Це може вказувати на сенсибілізацію, але не завжди означає алергію. У будь-якому випадку потрібні симптоми алергії, щоб її запідозрити. Усім підряд цей показник не призначається. Тактика лікування призначається незалежно від його рівня.
Дуже високі рівні (тисячі) цього імуноглобуліну можуть свідчити про генетичний синдром.
5️⃣ Інфекції - часті супутники дерматиту. У таких дітей вони частіше. Здебільшого тут теж не треба тестів, адже вигляд інфекцій шкіри доволі очевидний для лікаря. Проте він може запропонувати здати зішкріб на грибки, забір гною на аналіз, мазок з виразок шкіри та загальний аналіз крові.
6️⃣ Якщо дерматит протікає важко, погано піддається лікуванню - це кандидати для прицільного широкого обстеження. Важкий АД - це коли ураження майже усієї шкіри, і дитина роздирає себе до крові. У такому випадку лікар може скерувати на імунологічні аналізи, а генетична консультація потрібна при синдромі Джоба або Нетертона та ін., виключити супутні хвороби - алергію, інфекцію.
7️⃣ Опитувальники. Хвороба хронічна і, відповідно, може страждати не лише шкіра, а й психіка. Тому лікар може запропонувати пройти тест на депресію, тривожність, а дітям - на малюнках тест на свербіж.
8️⃣ Перевірка на дефіцити. Брак вітамінів не є причиною АД. Рутинно дітям з АД ці аналізи не призначаються. Проте якщо дитина вибіркова в їжі або перебуває на жорстких дієтах, лікар може скерувати на обстеження щодо анемії та інших дефіцитів. Приймайте вітамін D у профілактичній дозі. Вітамінні добавки та комплекси просто так не підтримують і не зміцнюють шкіру - не варто витрачати на це гроші.
9️⃣ Аналізи перед початком системного лікування. Важкі випадки потребують потужних ліків - цитостатиків, імунобіологічних препаратів, інгібіторів янус-кіназ. Перед їх початком лікар обов’язково призначає пакет обстежень: аналізи крові (загальні, печінкові, ниркові проби), перевірку на інфекції, а для дорослих жінок - виключення вагітності.
🔹Що не треба точно здавати:
Аналіз на глисти, печінкові проби, переносимість глютену, копрограму. Ці показники не мають відношення до атопічного дерматиту.
