А як цей етап проходив або проходить у вашої дитини? Що допомагало найбільше? Діліться своїм досвідом у коментарях - він може підтримати інших батьків🙌🏻
🔸 Перший раз, коли мама просто вийшла в іншу кімнату... А дитина плаче так, ніби її залишили назавжди.
Багато батьків у цей момент думають: «Що сталося? Вона ж раніше спокійно залишалася з татом чи бабусею!»
Насправді дуже часто це сепараційна криза, яка є нормальним етапом розвитку.
🔸 Як вона виглядає?
Приблизно у віці 8-12 місяців (інколи трохи пізніше) дитина починає розуміти, що мама і вона - це дві різні людини.
🔸 Саме тому можуть з’явитися:
• плач, коли мама виходить навіть на кілька хвилин;
• бажання постійно бути на руках;
• відмова залишатися з іншими дорослими, навіть якщо вони добре знайомі;
• часті нічні пробудження з потребою переконатися, що мама поруч;
• тривога в нових місцях або серед незнайомих людей.
Це не маніпуляція. І точно не означає, що ви “привчили до рук”.
🔸 Скільки це триває?
Найчастіше найвираженіший період займає кілька тижнів або 2-4 місяці.
У когось він проходить майже непомітно, а у когось хвилеподібно повертається під час стресу, хвороби, прорізування зубів або освоєння нових навичок.
🔸Як допомогти дитині?
✔ Не зникайте “по-тихому”. Краще коротко попрощатися і сказати, що повернетеся.
✔ Завжди повертайтеся, коли пообіцяли. Так формується відчуття безпеки.
✔ Не соромте дитину словами: "Ти вже великий, не плач".
✔ Грайте в ігри на зникнення і повернення: "ку-ку", хованки, пошук мами. Так дитина поступово вчиться, що якщо людина зникла з поля зору - вона не зникла назавжди.
✔ Давайте дитині час звикнути до нових людей і місць, не змушуйте одразу йти на руки до незнайомців.
🔸 І найважливіше для батьків.
Сепараційна криза - це не ознака того, що дитина стала “занадто мамина”
Навпаки. Вона свідчить про те, що формується міцна емоційна прив’язаність, а саме вона є фундаментом майбутньої самостійності.
🔸 Дитина стає незалежною не тоді, коли її змушують відпустити маму. Вона відпускає маму тоді, коли впевнена, що мама завжди повернеться!
Але!
Попри все я рекомендую мамі жити звичайним життям!
Не зациклюватися на кризі, щоб сепараційна криза не «перейшла» в розлад сепараційної тривоги!
❤️
