У нормі діти можуть бути більш або менш комунікабельними - це індивідуальна риса темпераменту. Але надмірна комунікабельність іноді є “червоним прапорцем” розвитку і може сигналізувати про певні розлади.
З раннього віку дітей потрібно вчити, що з незнайомими говорити не можна, не можна йти за незнайомим, дорослим допомагають тільки дорослі і тд. Але про це буде також інший пост
КОЛИ НАДМІРНА КОМУНІКАЦІЯ НЕ ПРОСТО КОМУНІКАЦІЯ, А ⛳️
КОЛИ ВАРТО НАСТОРОЖИТИСЯ:
• Нерозбірлива соціальність - дитина підходить до всіх незнайомих дорослих, обіймає, бере за руку, йде з ними без страху чи настороженості. (Може бути ознакою розладу прихильності, гіперсоціального фенотипу при генетичних синдромах). До 1,5 річного віку може бути норм, але після 1,5 дитина має шукати маму очима.
• Відсутність розуміння соціальних меж - перебиває, торкається до інших, не відчуває дистанції навіть після багаторазових пояснень.
• Надмірна балакучість без сенсу - говорить постійно, але без збереження діалогу, перескакує з теми на тему, не слухає співрозмовника (ознака гіперактивності, імпульсивності, іноді - мовленнєвих або комунікативних розладів).
• Комунікабельність без вибірковості - дитина однаково активно спілкується і з близькими, і з чужими, не виділяючи "своїх" і «чужих».
• Не відповідає віку - наприклад, у 1,5-2 роки дитина кидається обіймати незнайомих або йде з чужими людьми, не шукаючи мами.
ЗВЕРНУТИ УВАГУ ТРЕБА ОСОБЛИВО, ЯКЩО:
• є інші труднощі розвитку (затримка мовлення, гіперактивність, стереотипії, відсутність страху, імпульсивність);
• немає адекватного “соціального страху” у віці, коли він уже має з’явитися (з 8-9 місяців дитина зазвичай насторожено реагує на незнайомців).
Тобто сама по собі відкритість і товариськість - це не проблема.
Червоний прапорець - коли немає соціальної вибірковості, кордонів, небезпеки чи розуміння ситуації
