Це одна з найпоширеніших ситуацій, з якою стикаються батьки дворічок. І я не виключення.
І це точно не про слабкість дитини, а про те, як працює її мозок.
І, повірте, я так само як і ви відчуваю цей абсолютно непереборний біль, коли хтось ображає мою дитину.
І дитина може знати всі правильні слова — «СТОП!», «Не бий!», «Я не дозволяю», «Допоможи!»
Але коли хтось штовхає чи бʼє — вона мовчить, завмирає, а пізніше розповідає вдома.
Чому так відбувається — і як діяти батькам, щоб допомогти?
“Чому моя дитина не сказала нічого, коли її вдарили?”
Бо в момент стресу мозок дитини ❌ не працює логічно. Активується лімбічна система, де включається автоматична стратегія: бий, біжи або завмри.
Дитині такого віку (2-3 роки) дуже важко зорієнтуватися в моменті, які правильні слова тут підібрати.
🧠 У грі — вона вчиться, використовує правильні стратегії, захищається. У реальності — лякається і мовчить. Це нормально для 2 років.
Навички треба не тільки вивчити, а й багато разів пережити з вами, щоб мозок навчився: «Я можу бути в безпеці».
Що робити?
1️⃣ Завжди втручайтесь.
— “СТОП. Не можна бити.”
— “Я з тобою. Я тебе захищаю.”
— в моменті підказуйте правильну фразу
Дитина має бачити: її хтось підтримує.
2️⃣ Програвайте ситуації в грі.
Іграшковий зайчик каже “СТОП!”, не дозволяє ведмедику себе ображати.
Повторюйте щодня коротко. Мозок любить ритуали.
3️⃣ Відновлюйтесь разом.
Коли дитина плаче вдома — не кажіть “треба було сказати”.
Скажіть:
— “Ти не винний.”
— “Я тебе завжди захищу, я поруч.”
— “Хочеш — покажемо Слону (іграшці), як ти можеш сказати СТОП?”
(і знову в гру 🧸)
Дитина вчиться самозахисту через відчуття безпеки з вами. Коли поруч є хтось, хто бачить, чує й підтримує, тоді і її “СТОП!” звучить голосніше щодня.
