Чому істерики під час адаптації до садочка найчастіше починаються не в перший день, а з другого тижня?
Другий тиждень садочка часто виявляється важчим за перший.
І це лякає багатьох батьків.
Але за цим стоїть не «неготовність», а природні етапи адаптації.
Перші кілька днів садочка для дитини — це, умовно, «медовий місяць». Малюк ще не до кінця розуміє, що тепер відвідування буде регулярним. Немає усвідомлення, що це постійний процес. Він досліджує, придивляється, чекає маму чи тата.
А ось з другого тижня настає розуміння: «Це повторюється щодня. Мама йде, і я лишаюсь тут». І саме тоді з'являється сильний протест і тривога розлуки, спроби змінити обставини «якщо я сильно плакатиму, може мама залишиться». Це спосіб перевірити межі і переконатися, що зв'язок із мамою збережений.
Це нормально й закономірно:
• дитина перевіряє, чи справді батьки завжди повертаються;
• у неї формується розуміння, що світ передбачуваний;
• емоційні реакції допомагають знизити напругу, навіть якщо для дорослих вони виглядають як «істерики».
❗️Важливо пам’ятати: довгі прощання, повернення після “попрощалися” чи намагання переконати словами у моменті — лише ускладнюють адаптацію. Найкраще допомагають короткий ритуал прощання, стабільність і впевненість дорослого.
Тож якщо другий тиждень садка здається важчим за перший — це не ознака, що дитина «не готова», а природний етап звикання
