❌ НЕ СВАРІТЬ ДИТИНУ ЗА СТОЛОМ
«Та скільки можна!»
«Що ти за їдок такий?!»
«Якщо ти зараз не зʼїсиш це, гуляти не підеш / будеш без телефона / будеш покараний… і тд»
«Ти не вдячний! Я старалась для тебе, готувала, а ти!….»
«Ти не любиш маму, раз ти не хочеш навіть спробувати!»
«Ти мене дістав зі своєю їжею, он інші діти як діти»
«Я більше не буду нічого тобі готувати, ти все одно не їсиш!»
«Грати з їжею не можна, припини!»
«Викидати їжу не можна, це не повага / це гріх»
«Що ти ведеш себе за столом, як свиня?»
«Ходи голодний!»
Я думаю, дехто з батьків впізнали в цих фразах себе. Дехто чули це в своєму дитинстві або чують від своїх родичів, друзів відносно їх дітей. Таке соромно визнавати, про таке не говорять вголос.
Небажання дитини їсти запропоновану батьками їжу, вибірковість, споживання дуже малої кількості викликає відчуття тривоги, розчарування, пригніченості, злості, агресії у батьків щодо дитини. Батьки відчувають своє безсилля, часто переживають осуд від родичів, «Я погана мати / поганий батько», страх за здоров’я та життя дитини.
Втрата контролю над власними емоціями, неусвідомлення довготривалих наслідків призводить до замкненого кола і погіршення ситуації у стосунках дитина-їжа.
З медичної точки зору, коли ми сваримо дитину під час прийому їжі, під час перебування за столом, дитина стресує, відбувається викид адреналіну.
Адреналін в свою чергу пригнічує апетит (дитина вже не відчуває голоду і відмовляється від решти їжі), спазмує судини шлунково-кишкового тракту (можуть виникати неприємні відчуття в животі), переводить дитину з режиму «пізнання, навчання» у режим «захисту від небезпеки». Примусове годування через сльози дитини, під час плачу, істерики є загрозою вдавлення.
Ця рекомендація стосується також дітей, які не мають проблем з їжею, але батьки проводять «виховну годину» під час сніданку, обіду чи вечері, використовуючи це як одну з небагатьох можливостей поговорити з дитиною. Не робіть цього, це може призвести до появи проблем з харчуванням, годуванням, особливо, коли це «часта, звична виховна практика».
Якщо ви вважаєте, що з дитиною необхідно поговорити з виховною метою (неприємна розмова для дитини), відправити «подумати» на стільчик чи висловити своє невдоволення, закінчить прийом їжі, вийдіть з кухні і з холодною головою поговоріть з дитиною.
❗️ АЛЕ! Не засуджуйте її харчову поведінку, не давайте оцінок, навіть якщо вона не відповідає очікуванням. Це питання, яке потрібно обговорювати і розбирати детально з фахівцем з харчування, а не привід для «виховання»
❓ Зустрічались з такою ситуацією? Можливо готові поділитись власним досвідом?
